«Відмінусував» А-50 і Ту-22М3. Як списаний радянський ЗРК С-200 став потужною зброєю України проти повітряних і наземних цілей РФ

19 квітня Україна вперше від початку війни з Росією збила в повітрі російський дальній бомбардувальник Ту-22МЗ. Історичне знищення стало результатом операції ї ГУР у взаємодії з Повітряними силами ЗСУ. За інформацією NV, літак було збито з комплексу С-200.

Джерело NV у спецслужбах уточнило, що з С-200 Україні раніше вдалося збити і рідкісний літак далекого радіолокаційного виявлення А-50.NV нагадує, що відомо про можливе застосування зенітних ракетних комплексів С-200 проти російських цілей — як наземних, так і повітряних.

ЗРК С-200: що це за комплекс

ЗРК С-200 — це зенітний ракетний комплекс дальнього радіуса дії, який був початково розроблений ще в 1960-х роках в СРСР. Він був призначений саме для ураження бомбардувальників та інших стратегічних літальних апаратів.

Тривалий час комплекси С-200 були однією з найпотужніших систем протиповітряної оборони в СРСР. Згодом саме на основі цього ЗРК було розроблено комплекс С-300.

ЗРК С-200 здатний протидіяти літакам та іншим повітряним цілям на висотах від 300 м до 40 км та на дальності до 300 км.

Характеристики ракет С-200:

  • довжина — близько 11 м,
  • стартова маса — 7,1 т
  • швидкість польоту ракети — 700−1200 м/с залежно від дальності,
  • висота зони ураження — від 300 м до 27 км для ранніх, і до 40,8 км для пізніших моделей,
  • дальність ураження: до 200 км для ранніх і до 300 км для пізніх модифікацій.

Пускові установки цього комплексу є стаціонарними і розгортаються досить повільно — протягом 24 годин. Така низька мобільність є одним з найбільших його недоліків, як і низька кількість цілей які одночасно може обстрілювати один комплекс — це лише одна ціль, на яку наводиться дві ракети, нагадував Мілітарний. Нині такі комплекси вважаються застарілими для сучасних бойових потреб.

Списані, але модифіковані? Що відомо про застосування Україною ЗРК С-200 у війні з РФ

Хоча збиття бомбардувальника Ту-22М3 означало б використання С-200 за його прямим «протиповітряним» призначенням, українські та західні експерти вже давно дискутують про те, чи здатна Україна вражати такими комплексами — завдяки їх глибокій модифікації – ще й російські наземні цілі. Тим більше що офіційно на озброєнні ЗСУ цих комплексів не мало б бути, адже формально вони були давно зняті з озброєння.

Ще в липні 2023 року детальний огляд гіпотетичних можливостей модифікованих ракет С-200 навела на своїй сторінці у Твіттер Брінн Таннегілл, американська військова аналітикиня та експертка у галузі військово-морської авіації. Тоді приводом для такого аналізу стало ймовірне застосування подібних ракет, перероблених з класу «земля-повітря» в клас «земля-земля», для удару по Брянській області РФ.«Це цікаво, оскільки теоретично це може забезпечити Україні можливості [застосування ракет] „земля-земля“ з більшою дальністю, ніж ATACMS. Суто теоретично», — підкреслила експертка.

Вона нагадала, що комплекси С-200 була вперше представлені в 1967 році як система «земля-повітря» надзвичайно великої дальності — на той час. Передбачалося, що ці системи зможуть протидіяти американським літакам-розвідникам Lockheed SR-71 Blackbird часів холодної війни.

Брінн Таннегілл зауважила, що С-200 — це величезні ракети вагою понад 7 тонн, довжиною більше 10 м, з вагою бойової частини близько 220 кг, радіусом дії близько 300 км (проти повітряних цілей) і високою швидкістю. Потенційний радіус дії С-200 проти наземних цілей, ймовірно, міг би бути навіть більшим, ніж проти повітряних, припускає Таннегілл.

С-200 широко експортувалися, такі комплекси за часів СРСР мала Болгарія, Україна, Східна Німеччина, Угорщина, Чехословаччина, Польща. Згодом система застаріла, більшість країн припинили її використання в 90-х або 2000-х роках.

Так, Україна офіційно вилучила з обігу останні батареї С-200 в 2013 році. Однак залишається невідомим, скільки таких систем зберігалося на українських складах і в якому стані вони перебували, зауважує аналітикиня. Те саме стосується й інших країн колишнього Варшавського договору. Зокрема були дані про те, що США переконували Болгарію передати ЗСУ свої списані С-200, нагадує Таннегілл.

Модифікація старих радянських зенітних комплексів для наземних ударів не є новим рішенням у великій війні Росії проти України, наголошує експертка. РФ витратила сотні старих ракет С-300 задля обстрілів України, які веде вже понад рік. С-300 був розроблений як обмежена за потужністю версія С-200.

Крім того, Сирія вже використовувала комплекси С-200 у ролі ракет класу «земля-земля». Однак, зауважує Таннегілл, на відміну від С-300, цей комплекс ніколи не призначався для такої ролі. Він має напівактивну голівку самонаведення — це що означає, що йому потрібен наземний радар для наведення на ціль для її ураження.

Старі ракети С-200, вироблені в 70−80-х роках не мають також «бортового комп’ютера», який можна було б перепрограмувати, адже тоді СРСР дуже помітно відставав від Заходу в цифрових технологіях, підкреслює експертка. З іншого боку, комплекси С-200 мають блок інерційних вимірювань, який допомагає ракеті оцінювати її швидкість і напрямок на основі прискорення. Теоретично цю технологію можна було використовувати для застосування цих ракет у ролі класу «земля-земля». Однак на практиці це означало б, що застосування цих ракет по наземних чи стаціонарних цілях могло б бути недостатньо точним через занадто велика значення кругового імовірного відхилення.

«Таким чином, на практиці точно вразити об’єкти за допомогою С-200 було б складно, і вимагав би високого ступеня „МакГайверінгу“. Не те щоб Україна була на це не здатна, просто це дуже важко», — пояснює Брінн Таннегілл.

За її словами, ще однією проблемою використання таких «модифікованих» ракет для України було б те, що пускові майданчики С-200 не є мобільними, як пускові установки HIMARS, а являють собою величезні стаціонарні конструкції. Це означає, що скористатися перевагами тієї дальності, яку можуть дати ці системи, набагато важче, пояснює Таннегілл.

Це не неможливо, але дуже складно, повторює вона. Тож, резюмує експертка, в ідеальному варіанті Україна могла б віднайти спосіб «модернізувати» старі С-200 у такий спосіб, щоб використовувати для більш точного їх наведення системи Glonass / Beidou / GPS / Gallileo. За умови, що ЗСУ мають достатньотаких систем на складах, які все ще придатні до експлуатації, додає вона.

У будь-якому випадку, застосування модифікованих ракет С-200 означало б новий технічний стрибок у можливостях ЗСУ, резюмувала ще майже рік тому Таннегіл.

Новий раунд дискусії про можливе застосування Україною ракет С-200 стався після того, як 12 серпня 2023 року було завдано нової ймовірної серії ударів по Кримському мосту, хоча пізніше його пошкодження внаслідок цієї атаки не підтвердилося.

Тоді увагу військової експертної спільноти привернула заява росіян про те, що Україна нібито намагалася атакувати міст модифікованими ракетами з комплексів С-200. Міноборони РФ стверджувало, що Україна атакувала зенітними керованими ракетами С-200, «переробленими в ударний варіант». Окупанти заявили, що нібито перехопили ці ракети в повітрі.

«Це вже не вперше, коли окупанти бідкаються про атаки переробленими ракетами С-200 — наприклад, ще на початку липня цього року [2023] окупанти заявляли, що збили таку ракету в районі Керчі, а вже наприкінці того ж місяця казали про удари по Таганрогу та Керчі», — нагадували тоді аналітики Defence Express.

Роман Костенко, секретар комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки, в інтерв’ю NV з нагоди тієї атаки на Кримський міст звернув увагу на те, що застосування такої зброї вкотре засвідчило б те, наскільки системно України використовує увесь арсенал своїх засобів ураження, навіть якщо він обмежений. «По факту іноді вражаємо тими засобами, яких не мало б бути в природі, саморобними іноді. Ми говоримо про дрони, про якісь перероблені ракети, про які росіяни заявляють, начебто по них летять ракети С-200 , — зауважив Костенко. — Я нагадаю, що ці ракети, мабуть, ще в 2000-х роках були зняті з озброєння в Україні якимись не досить патріотичними людьми. Але це великої дальності ракети для систем ППО, які можуть вражати. Вони кажуть, що начебто ми по них їх запускаємо. Добре, якщо в нас є така можливість і це робити. Ті речі, яких не мало б бути, але воно летить, ми з цим працюємо».

Водночас українські фахівці наголошують, що Україна могла провести не лише глибоку модифікацію С-200, але й фактично виготовити нові ракети на їх основі.

«Я не виключаю того, що за умов сучасних технологій можливо було саме в цей корпус розмістити і досить потужну бойову частину, і більш компактний двигун, і більше паливного ресурсу, й інші якісь елементи. Але це фактично фаза створення абсолютно нової ракети», — пояснював восени 2023 Фактам тижня Олександр Коваленко, фахівець Defense Express.

Офіційно військове командування України не підтверджувало використання ракет С-200. Однак співрозмовник ВВС Україна в уряді підтвердив, що з початку літа 2023 така робота велася: «У наявних умовах доводиться викручуватися. Придумали з цими С-200, наче поки непогано виходить».

Британська розвідка минулого року також припустила, що раніше зняті з озброєння радянські С-200 Україна тепер використовує «як наземні балістичні ракети».

Знищення А-50 та Ту-22М3

19 квітня 2024 року Україна вперше від початку вторгнення Росії збила дальній бомбардувальник Ту-22М3. Згодом стало відомо, що це стало результатом операції Головного управління розвідки Міноборони України у взаємодії з Повітряними силами ЗСУ.

Пізніше в ГУР уточнили, що Літак вдалося збити на відстані близько 300 км від України «тими ж засобами, якими раніше було уражено російський літак далекого радіолокаційного виявлення та управління А-50» За даними джерел NV, йдеться саме про ЗРК С-200.

Що ще відомо про цю операцію:

  • Збитий Ту-22МЗ у ніч проти 19 квітня 2024 року завдавав ударів по Україні.
  • Внаслідок ураження бомбардувальник зміг долетіти в район Ставрополя, де упав і розбився.
  • Чотири пілоти літака Ту-22М3 катапультувалися під час падіння, двох знайшли живими, один загинув, ще одного шукають.
  • Це перше успішне знищення стратегічного бомбардувальника в повітрі під час бойового вильоту протягом повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

ГУР також показало кадри роботи фахівців під час збиття літака.

23 лютого 2024 Сили оборони України повідомили про збиття уже другого на той момент літака далекого радіолокаційного виявлення А-50. Тоді так само йшлося про спільну операцією Повітряних сил ЗСУ і ГУР Міноборони.

У коментарі Укрінформу обізнаний співрозмовник у Головному управлінні розвідки Міноборони повідомив, що цей літак А-50 збили з ЗРК С-200.

14 січня 2024 року Повітряні сили ЗСУ вперше збили літак А-50, тоді ж було підбито Іл-22.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *