Дуже небезпечний страх. Що ризикують спровокувати США у своїй боротьбі з Китаєм

Чому Китай викликає таку сильну, негативну реакцію в США?

Нинішня хвиля антикитайських настроїв у США формувалася багато років. Вона зародилася на початку 2000-х років, коли американські політики вперше заговорили про загрози національній безпеці з боку компанії Huawei. Ця компанія, лідер на ринку нового телекомунікаційного обладнання 5G, є «національним чемпіоном» Китаю в галузі технологій, проте її звинуватили у створенні «цифрових лазівок», які дозволяють китайцям шпигувати і здійснювати кібератаки. Санкції, запроваджені з ініціативи США у 2018−2019 роках, паралізували Huawei.

Але це був лише початок. Надалі США докотилися до спалаху неприхованої синофобії. Це дуже сильне слово, яке я рідко використовую. «Оксфордський словник англійської мови» визначає фобію як «екстремальний або ірраціональний страх чи жах, що його викликає певний об’єкт або ситуація».

І справді, китайські загрози сьогодні ввижаються всюди. Уряд США запровадив контроль за експортом, щоб перекрити Китаю доступ до передових напівпровідників. Це один із заходів у цілеспрямованій роботі з придушення амбіцій Китаю у сфері штучного інтелекту. Міністерство юстиції щойно звинуватило підтримувану китайською владою групу хакерів в атаках на критично важливу інфраструктуру США. Багато також ідеться про ймовірні ризики, пов’язані з китайськими електромобілями, будівельними і портовими кранами, а тепер ще й мережею TikTok.

Ці страхи не обмежуються тільки технологіями. Кілька років тому я писав про проблеми із зовнішньоторговельним дефіцитом США: уряд поставив неправильний діагноз багатосторонній проблемі (дефіцит у торгівлі з понад 100 країнами), вирішивши, що це двостороння проблема, і покарав Китай митами. Лунають також застереження, що перебільшені заяви Вашингтона про китайську військову загрозу іноді межують з істерикою на тлі зростання напруженості в Південно-Китайському морі та Тайванській протоці.

Ці страхи не обмежуються тільки технологіями

Утім, це лише одна частина історії. Китай можна так само звинувачувати в «американофобії» і демонізації Сполучених Штатів, коли ті починають звинувачувати Китай в економічному шпигунстві, несправедливих методах торгівлі та порушеннях прав людини. Обидві фобії породжені поширенням хибних уявлень, які я аналізую в новій книзі Випадковий конфлікт. Але я хочу зараз сказати не про ці ігри з перекладанням провини, а про інше: є серйозні підстави побоюватися появи вірулентного штаму цієї фобії, яка в США почала виходити з-під контролю.

З часів «боротьби з червоними» на початку 1950-х років Америка не відчувала настільки сильної ворожнечі до іноземної держави. Тоді з ініціативи сенатора від Вісконсина Джозефа Маккарті та Комітету з розслідування антиамериканської діяльності (скорочено HUAC), який існував при Палаті представників, Конгрес розпочав боротьбу з передбачуваними прихильниками комунізму під приводом захисту американців від радянського шпигунства і впливу.

Сьогодні атаку очолив інший політик зі штату Вісконсин, член Палати представників Майк Галлахер, який є головою Спеціального комітету з питань Компартії Китаю. Створюючи зловісні паралелі з темними днями HUAC, цей комітет висунув цілу низку необґрунтованих звинувачень проти Китаю. Хоча у квітні Галлахер залишає Конгрес, його справа житиме. Він запам’ятається не тільки як один з авторів законопроєкту, що може призвести до повної заборони мережі TikTok, а й як лідер зусиль Конгресу, що дозволили кинути довгу тінь на всіх, хто підтримує бодай якісь форми взаємодії з Китаєм.

Нескінченний перелік американських звинувачень — це список недоведених страхів, загорнутих у непроникну мантію національної безпеки. У жодному випадку немає «пістолета, що димить», тобто незаперечних доказів. Завжди йдеться про непрямі докази агресивності Китаю. Очевидно, що обидві партії політизують дедуктивні міркування.

Наприклад, міністерка торгівлі США Джина Раймондо, одна з лідерів у Демократичній партії, просить нас «уявити», що може трапитися, якщо китайські електромобілі будуть використовуватися як зброя на американських шосе. Директор ФБР Крістофер Рей, призначений ще Дональдом Трампом, який входить до консервативного «Товариства федералістів», попереджає, що китайське шкідливе програмне забезпечення може паралізувати найважливіші об’єкти інфраструктури США, «якщо або коли Китай вирішить, що настав час ударити» (курсив мій). А колишній офіцер контррозвідки США порівняв сенсори на зроблених у Китаї підйомних кранах із «троянським конем». Ми бачимо дуже багато «а що, якщо» і паралелей із міфами, але немає залізних доказів намірів або верифікованих дій.Чому Китай викликає таку сильну, негативну реакцію в США? У книжці Випадковий конфлікт я наголошував, що Америка вже давно нетерпимо ставиться до конкуруючих ідеологій та альтернативних систем управління. Принцип «американської винятковості» начебто зобов’язує нас нав’язувати наші цінності та погляди всім іншим. Так було за часів Холодної війни, і сьогодні ситуація така сама.Я також писав, що перебільшений страх перед Китаєм допомагає замаскувати багато проблем, які Америка створила собі сама. Дефіцит у двосторонній торгівлі цілком може пояснюватися нечесними методами торгівлі конкретних країн (Китаю сьогодні чи Японії 35 років тому), проте широкий багатосторонній торговельний дефіцит пояснюється хронічним дефіцитом бюджету США, що призводить до браку внутрішніх заощаджень. А загрози у сфері технологій є результатом не тільки передбачуваної крадіжки Китаєм інтелектуальної власності США. Вони стали також результатом, як я підкреслюю в книзі Випадковий конфлікт, недостатніх інвестицій Америки в наукові дослідження і розробки, а також проблемами у вищій освіті з предметів STEM (природничі науки, технологія, інженерія та математика). Замість того, щоб пильно й уважно подивитися на себе в дзеркало, американським політикам набагато зручніше звалювати провину на Китай.Оскільки синофобія сама себе посилює, страхи починають набувати характеру факту, а ризики випадкового конфлікту з Китаєм підвищуються. Діючи на основі своїх побоювань, Америка ризикує спровокувати ті самі події, яким вона хоче запобігти. Як приклад можна навести страхи з приводу китайської агресії проти Тайваню.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *