Куди везе українську економіку шкільний автобус

Війна вкотре нагадує нам про важливість власної промисловості.

Все більше державних програм мають чіткий акцент на підтримці власного високотехнологічного виробництва. Варто згадати й збільшення ліміту кредитів 5−7−9 для переробної промисловості до 150 млн грн, і гранти на переробку, і вперше передбачена бюджетна стаття на розвиток інфраструктури індустріальних парків. Ці та інші ініціативи з розвитку українських виробників об’єднані політикою «Зроблено в Україні».

Одним з ефективних проєктів державної підтримки промисловості в умовах війни стала програма «Шкільний автобус», яка реалізується в кооперації Міністерства освіти, Міністерства економіки та громад.

У 2023 році Уряд через публічні закупівлі інвестував в українське виробництво автобусів близько 1 млрд грн. Ще частину грошей у цю програму додали громади з місцевих бюджетів. На ці кошти вироблено майже 500 одиниць техніки. Державна інвестиція — у даному разі цілком коректний термін. Адже після публічної закупівлі продукції машинобудування у бюджети всіх рівнів через податки повертається до 40% витрачених коштів. Згодом завдяки стабільній роботі та податкам промислових підприємств держава точно залишається «в плюсі», навіть якщо брати до уваги виключно фінансовий бік цього проєкту.

Якщо ж говорити про соціальний фактор, то насамперед варто згадати 300 тисяч дітей, які завдяки програмі Шкільний автобус отримують можливість добиратись до школи за десяток кілометрів не пішки. Але не менше значення має те, що завдяки стабільній роботі десятків українських підприємств, що залучені у виробництві автобусів, десятки тисяч українців отримували стабільну зарплату гідного рівня і не поїхали з України. Для багатьох міст в умовах війни саме такі підприємства стали «острівцями нормальності», на яких ґрунтується впевненість у завтрашньому дні. Поки працюють заводи — Україна тримається.

Згадка про десятки підприємств, які виконували замовлення за програмою Шкільний автобус — теж не помилка. Кінцевими виробниками автобусів для цього проєкту насправді було чотири заводи: Черкаський автобус, луцький Богдан, запорізький ЗАЗ та чернігівський Еталон. Але деталі, матеріали, обладнання, сировину та енергоносії їм постачають десятки підрядників, і практично за кожним їхнім працівником — українська сімʼя, яка тримається і вірить в Україну. Цей мультиплікаційний ефект переробної промисловості – головна причина, чому Уряду під час війни (і не тільки) варто зосереджувати державну підтримку саме на високотехнологічних галузях. В кожному автобусі близько 8 тисяч деталей, половина з яких виробляється в Україні.

На 2024 рік у державному бюджеті закладено ще 1 млрд грн на програму Шкільний автобус. Відновлення транспорту для доставки дітей до шкіл продовжується вже третій рік. Адже зразу після вторгнення росіян саме ці автобуси були масово «мобілізовані» силами оборони. Звичайно, після першого ж обстрілу така техніка виходила з ладу і найчастіше не підлягала відновленню. Сотні фотографій, які це ілюструють, легко знайти в інтернеті. Відтак завдяки програмі Шкільний автобус триває забезпечення шкіл транспортом практично з нуля.

Згадаємо, що ще в 2017 році, на 4-й рік війни, для перевезення українських дітей закуповувались російські ПАЗи. Цього року про намір захоплювати ринок України заявили імпортери турецьких автобусів.На противагу цьому — у січні 2024 року українські виробники автобусів та їхні підрядники вперше за багато років не відправляли своїх працівників у довгу новорічну відпустку. Вже 2 січня вони вийшли на роботу і взялися за випуск техніки, розраховуючи на державні замовлення вже 2024 року.Програма Шкільний автобус за останні роки наочно продемонструвала, що в Україні є власні виробники, здатні забезпечити потреби держави у цьому виді транспорту. В умовах війни немає альтернативи політиці локалізації. Маємо купувати своє, щоб давати один одному надію на впевнене завтра. Шкільний автобус — лише одна з ілюстрацій нової економічної політики Уряду. 2024 року має відновитись програма «кешбек 25%» для підтримки виробництва сільськогосподарської техніки, стартувала дискусія щодо розширення переліку товарів, на які поширюватиметься вимога локалізації при публічних закупівлях, скоро набуде чинності закон про спрощення виділення землі під будівництво промислових обʼєктів, і далі слово буде знову за Урядом, якому слід розробити підзаконну нормативку.Різними темпами, не без прихованого та публічного спротиву, але всі програми підтримки української промисловості поступово розгортаються в єдину економічну політику. Її реалізація — відповідь на запитання, яку Україну ми будуємо, яку структуру економіки хочемо мати, і зрештою — чи позбавимося хронічної бідності.

One thought on “Куди везе українську економіку шкільний автобус

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *