«Кишківник виліз на спину». Медик Петро Конопля розповів про важкі бої на Херсонщині та порятунок поранених захисників

Бойовий медик морської піхоти з Одеси Петро Конопля до початку великої війни був актором та режисером. Проте після 24 лютого його цивільне життя стало на паузу.

Свою історію медик розповів Радіо Свобода.

Петро зізнається, що раніше уникав строкової служби, йому хотілося жити своє безтурбоне життя: «Я, скажімо так, уникав військомату і займався своїми справами, будував своє життя. А коли почалася війна, ну, війна — це щось інше, це ж не армія. Для мене оце дві такі різні речі, що я можу бути воїном, але не можу бути солдатом».

За весь час, поки Конопля рятує українських захисників, жодних з них не помер у нього на руках. Чоловік ділиться, що неодноразово поранені військові у відчаї просили Петра вбити їх, проте медик навідріз відмовлявся.

«Дуже молодий пацан, 22 роки. Єдине, коли я його рятував, боявся, що я зараз врятую інваліда, і він буде все життя мене ненавидіти за те, що я врятував його життя. Це якась можливо була така секундна думка, але мене не вчили вбивати, мене вчили рятувати, і я рятував», — пригадує Конопля.

Робота Петра полягає у тому, щоб пораненого доставити живим до стабілізаційного пункту. Йому завжди це вдавалося.

«Моя робота — зробити так, аби людина не померла. Як тільки відірвало людині ногу, я повинен зробити так, аби вона не померла от прямо в перші хвилини поранення, і я повинен її евакуювати і підтримувати її став в стабільності до моменту, поки я його далі передам», — ділиться чоловік.

Читайте також:

 «Їздить на Хаммері, керує дронами». У 24-й ОМБр воює 25-річний офіцер Ісус із Волинської області

Перший бій Петра стався під час деокупації Херсонщини: «Ну це було дуже страшно. Хвилин через десять після початку бою, після початку виконання самого завдання у нас з’явилися поранені. В одного була від’єднана рука від тіла. Другий поранений, у нього уламком розпороло бік живота, і у нього кишківник виліз на спину. Взагалі для мене випавший кишківник на той час, до першого бою, це було найжахливіше, що я міг собі уявити. І виявилося, що коли сталася така ситуація, то, в принципі, я не розгубився, зробив все правильно».Під час перебування на передовій Петро також отримував поранення. Одне з таких лишило у цього тілі уламки від російської зброї: «Шість уламків залетіло, один видалили. Інші п’ять залишилися у мене в нозі, я до сих пір з ними ходжу, мої такі сувеніри».Петро проходить реабілітацію в Одесі та продовжує допомагати ЗСУ волонтерською діяльністю. Після лікування чоловік планує повернутися на фронт.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *