Право на посмертне батьківство

Ухвалення такого закону стало наслідком війни, яка руйнує родини та нищить демографічний потенціал країни

З березня вступають в силу поправки до рядку законів щодо зберігання репродуктивних клітин військовослужбовців з урахуванням їхнього права на біологічне батьківство (материнство) навіть у разі загибелі. Йдеться про Закон про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження генофонду Українського народу.

Законодавча колізія

Ще у листопаді 2023 року ухвалили закон про внесення змін та доповнень до деяких законів України з метою забезпечення прав учасників війни на біологічне посттравматичне батьківство/материнство. Попри правильну мету, з якою ухвалювався закон, він був недосконалим та не вирішував всіх проблем, з якими стикаються сім’ї військових.

Позитивно, що закон передбачав, яким чином захисники та захисниці країни зможуть стати біологічними батьками, навіть у разі втрати репродуктивної функції внаслідок бойових дій (поранення, травм тощо).

На час дії воєнного стану, згідно із законом, захисники отримали право на:

— Безоплатне здійснення забору репродуктивних матеріалів;

— Кріоконсервацію та зберігання репродуктивних клітин.

Це б забезпечувало право на батьківство у разі втрати репродуктивної функції під час захисту незалежності України.

Частина військових, що пішли на війну, не встигли залишити продовження роду

Норма закону, яка не влаштувала українське суспільство полягала у тому, що у разі загибелі військового (або представника іншої, зазначеної у законі категорії) раніше здані репродуктивні матеріали підлягали утилізації.

Закон, породжений війною

Родини українських військових зажадали можливості мати дітей, навіть у разі загибелі одного з батьків. Цей, породжений рівнем сучасної науки, феномен називається постмортальна репродукція.

Для надання такого права був поданий законопроєкт «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження генофонду Українського народу», за який проголосували 264 депутати. Закон передбачає наступні важливі положення щодо громадян, які захищають Батьківщину, та відповідні поправки до українського законодавства:

— У разі загибелі (або визнання померлою людини), її репродуктивні клітини гарантовано безплатно зберігаються три роки.

— Фізична особа, яка віддала на зберігання репродуктивні клітини має право розпорядитися ними на випадок своєї смерті.

— Після закінчення трирічного терміну, подальше зберігання можливо продовжити коштом іншої людини, яку загиблий (загибла) визначили у своєму розпорядженні. Відповідні зміни внесені до Цивільного кодексу.

— При використанні для зачаття дитини репродуктивних клітин чоловіка або жінки, (які здійснили відповідне розпорядження на випадок своєї смерті), донор репродуктивного матеріалу визнається батьком або матір’ю народженої у такий спосіб дитини. Відповідні зміни внесені до Сімейного кодексу.

Застереження, які варто врахувати

Усвідомлюючи наскільки чутлива тема зачаття після смерті, вважаю своїм обов’язком попередити про застереження, які варто взяти до уваги.

Постмортальная репродукція дуже непроста з морально-етичної точки зору тема. У глобальному сенсі є два аспекти.

З одного боку — базовий обов’язок держави зберегти генофонд нації. З іншого — у різних держав різноманітні позиції щодо постмортальної репродукції, з урахуванням релігії та традицій кожного конкретного суспільства.

У цьому питанні Україна спирається на затверджену Генеральною конференцією ЮНЕСКО ще у 2005 році «Загальну Декларацію про біоетику і права людини».

Логічним прикладом для нас може бути Ізраїль — держава, яка весь час практично перебуває у стані війни. Відтак відчуває постійну загрозу існуванню нації.

Але, розуміючи всі аргументи за постмортальної репродукції, варто пам’ятати, що в центрі уваги мають бути не бажання батьків, а права дитини. Відтак, необхідно максимально захистити майбутніх дітей, як з боку держави, так і з боку тих, хто ухвалює рішення про такий тип батьківства.

Ухвалювати рішення про посмертне батьківство людина має перебуваючи у ментально стабільному стані. Якщо, наприклад, вдова, емоційно хоче зняти біль втрати шляхом заповнення пустоти дитиною — це небезпечно як для потенційної дитини, так і для матері.

Спочатку потенційні мати чи батько мають повністю пройти шлях горювання, краще у супроводі психолога. Тільки сягнувши емоційної рівноваги людина зможе проаналізувати свої дійсні бажання та здатна взяти на себе відповідальність за дитину.

На даному етапі все українське населення потерпає від морального та фізичного виснаження різного ступеню важкості. Особливо тяжкий удар по здоров’ю отримують вдови. Перед тим, як наважитися на вагітність, необхідно максимально відновити власне здоров’я. Адже від нього повністю залежить і генетичний потенціал дитячого організму.

Ухвалюючи рішення про народження дитини, майбутня мати (або батько) повинні врахувати оточення, на яке можна покластися. Сподіватися лише на себе не варто, адже життєві обставини можуть бути різними. Бабусі-дідусі, рідні, хрещені батьки та справжні друзі – необхідно створювати коло тих, хто буде підтримувати одиночне материнство чи батьківство.

Ухвалення такого закону стало наслідком війни, яка руйнує родини та нищить демографічний потенціал країни. Його роль по забезпеченню прав людей на продовження роду важлива та підтримуюча.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV

One thought on “Право на посмертне батьківство

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *