«Доводиться звикати до болю». Історія матері двох дітей, яка втратила коханого на фронті та шукає стимул жити далі

Роман та Яна Друзь за останні декілька років двічі стали батьками. У них народилися сини. Родина будувала плани на майбутнє, яким так і не судилося здійснитися, адже чоловік помер на війні.

Історією родини з NV поділився благодійний фонд Діти Героїв.

На фронт Роман потрапив у 2022 році. Він був командиром інженерно-саперного відділення однієї із бригад. Чоловік ніс службу на передовій. Під час виконання одного з бойових завдань біля Вугледару 11 червня 2022 року Роман отримав несумісне з життям вибухово-уламкове поранення.

«Я досі не можу повірити в те, що його більше з нами немає. Не віриться, що більше ніколи не почую його рідного голосу, не зможу обійняти і поцілувати свого коханого чоловіка. Час не лікує – просто доводиться звикати до болю та приймати ситуацію такою, якою вона є. Іншого виходу просто немає», — ділиться Яна.У чоловіка залишилися ще зовсім малі діти. Старшому Віктору — два роки, він веселий та непосидючий хлопчик. Йому подобається складати пазли та конструктор, розглядати книжки й слухати, коли мама читає їх для нього. Молодшому Макару ще навіть не виповнився рік. Він лише починає повзати, але Яна розповідає, що молодший має спокійніший темперамент.

Діти поки що не розуміють до кінця, що відбулося, тому досі мріють побачити свого тата живим. Старший зранку і перед сном цілує фото Романа. Жінка каже, що боляче спостерігати за дітьми, яким дуже не вистачає батька.

Яна Друзь проживає в селі разом зі своєю мамою. Власноруч виробляє вишивку з бісеру, на яку приймає замовлення. Жінка намагається жити далі, адже розуміє, що потрібна своїм дітям.

Читайте також:

 «Його розстріляли росіяни». Історія Вікторії, яка сама виховує сина з ДЦП після втрати коханого

Яну постійно підтримують побратими чоловіка. Вони навідують, телефонують, цікавляться її справами та питають про дітей. Жінці це нагадує про те, що коханий був у потрібному місці і з потрібними людьми.

Побратими були для Романа другою сім’єю. Коли він приїжджав у відпустку, то й поруч з рідними думки залишалися з хлопцями на війні. Чоловік переживав за них більше ніж за самого себе, — каже Яна. Зараз хлопці не втрачають нагоди порадувати жінку, яку так любив їхній бойовий товариш.

На день народження Яни захисники привітали її квітами та вручили символічний подарунок — прапор з підписами від усього підрозділу, який нагадуватиме дітям про їхнього тата. Кожен з побратимів чоловіка став для Яни рідним, її серце болить за кожного з них.

Жінка з синами також стали під опіку БФ Діти Героїв. Цей фонд оперативно надає всебічну допомогу родинам, які втратили одного або обох батьків.

«Війна мене змінила — я почала більше цінувати моменти та близьких мені людей, а матеріальні речі стали не такими важливими, як це було раніше», — розповідає Яна.

One thought on “«Доводиться звикати до болю». Історія матері двох дітей, яка втратила коханого на фронті та шукає стимул жити далі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *