Трамп, Маск і Путін. Про слабких людей, майбутнє США та України

У 2024-му, у рік війни та виборів, у рік, який стане випробуванням для демократії, слабка людина хоче побачити свій страх у наших очах

Що собою являє слабка людина? Ви впізнаєте її за маршрутом. Слабка людина знає, що Україна — це важливо, але їде в Техас. Слабка людина з Конгресу купує повсякденний одяг, доручає співробітнику написати промову про кордон і виголошує її, повторюючи слово в слово. Реальне вторгнення при цьому замінюється вигаданим. Слабка людина пропонує нам боятися фантомів, а не дивитися в обличчя проблемам.

Спікер Палати представників Майк Джонсон так і вчинив — як і інші американські законодавці, які шукають виправдання, щоб не допомагати Україні. Поки я був у Мюнхені, Ілон Маск надів ковбойський капелюх, і зіграв свою роль. Восени 2022 року, коли Україна могла виграти війну, Маск «відрізав» українців від мережі Starlink. Замість того щоб поїхати в Україну і чогось навчитися, він ухвалив глибоко помилкове рішення, керуючись особистим страхом.

Мюнхенська конференція з безпеки — це місце, де люди збираються разом, щоб почати діяти. На відміну від Джонсона і Маска, сенатор Джей Ді Венс хоча б був присутній на конференції. Але був там для того, щоб демотивувати. Запрошений на зустріч із президентом України Володимиром Зеленським, Венс знайшов привід, щоб не прийти. Замість того, щоб подивитися в очі мужній людині, він пішов у свій готельний номер і став шукати в Інтернеті слова «дельфін» і «жінки».

Я був присутній на зустрічі, на якій прем’єр-міністр Данії Метте Фредеріксен оголосила, що її країна передасть Україні весь свій запас артилерійських снарядів. А Венс у цей час стояв біля будівлі і говорив, що ми повинні здатися. Він сказав лідерам демократичної країни (але не в обличчя), що їм потрібно віддати свою територію. Якби українці дослухалися до його поради, ланцюг подій був би схожий на той, що стався того останнього разу, коли фашизм заспокоювали в Мюнхені: крах віри в порядок, і потім світова війна.

Путін, у свою чергу, весь витканий зі страху

Україна могла б перемогти, якби американці допомогли; але наші слабаки відмовили їм у зброї. Маск поширює російську пропаганду. Венс посилює російську зовнішню політику. Трамп слідує бажанням Путіна. Джонсон місяцями маневрує, щоб заблокувати голосування з питання про допомогу Україні. І ось в українців, які б’ються за своє життя, закінчуються артилерійські снаряди, і вони змушені відступити з втратами з Авдіївки.

Слабка людина вбиває, тому що їй не вистачає енергії для дій, і вона витрачає енергію інших. Вона зневажає тих, хто бореться з реальною небезпекою, і бажає їм поразки і смерті.

Проблема не в мужності. Радек Сікорський, міністр закордонних справ Польщі, — це людина з основного складу: приємна зовнішність, глибокий голос, твердий погляд, злі жарти. Коли він ще не обіймав свою посаду, він збирав гроші на пікапи і возив їх на фронт. У Мюнхені було багато компетентних людей: наприклад, президент Чехії Петр Павел, колишній генерал, який шукав по всьому світу артилерійські снаряди для відправки в Україну.

Проблема в тендітній мужності, чоловічій формі слабкості, яка підміняє необхідні дії брехливою балаканиною.

Замість того, щоб допомогти Україні, слабкі чоловіки з Конгресу присвятили кілька місяців вибудовуванню довгого ланцюжка брехні, що розтратила енергію і добру волю інших людей. Спочатку Джонсон заявив, що хоче захистити кордон і прийме допомогу Україні, якщо вона буде пов’язана із законопроєктом про кордон; потім, коли йому запропонували саме таке рішення, він відкинув його. Коли після цього допомогу Україні було відокремлено від прикордонного питання в іншому законопроєкті, він відкинув і його, пославшись на те, що там не згадали кордону. Слабаки з Конгресу хочуть бездіяльності як на кордоні, так і в Україні. Вони згадують одне, аби пояснити, чому не діють щодо іншого.

Після цього подання Джонсон закликав Палату представників піти на перерву. Але сам Джонсон не відпочиває. Йому доводиться надягати краватку і принижуватися перед Трампом у Флориді. На фотографії, яку розмістив Джонсон, у Трампа не вистачає сил підняти великий палець. Трамп підпорядковується Путіну і заохочує Росію нападати на американських союзників.

А Путін, своєю чергою, весь витканий зі страху. Він вбиває супротивників, бо боїться, що молоде покоління може його випередити. Він нападає на Україну, тому що не може змиритися з думкою про демократію в Росії. Ланцюжок підпорядкування, що проходить через Джонсона і Трампа до Путіна, закінчується вакуумом.

Небезпека полягає в тому, що цей вакуум поглине нашу демократію. Слабка людина тікає від небезпеки, балотуючись у президенти. Не будучи достатньо сильною, щоб вірити в закон або жити за ним, слабка людина порушує закони, а потім намагається зруйнувати сам закон. Путін хоче спокійно померти у своєму ліжку. І тому незабаром ми отримаємо ще одні фальшиві президентські вибори в Росії. Трамп хоче помилувати себе або іншим чином уникнути судового переслідування за всі злочини, про які він, схоже, знає. Для слабкої людини страх — це все, і страх має стати всім і для нас.

У перший день Мюнхенської конференції з безпеки надійшла звістка, що Олексія Навального, найбільшого російського опозиціонера, було вбито в російській в’язниці. Навальний був відомий своєю мужністю. Він повернувся в Росію після того, як російська влада отруїла його. Після отруєння, але до повернення в Росію, він зателефонував у російську таємну поліцію, видав себе за одного з її співробітників і домігся правди про те, що сталося. Він також був досить мужнім, щоб бути другом для своїх друзів і батьком для своїх дітей.

Тому слабкі чоловіки вважають Навального нестерпним. Путін не може вимовляти його ім’я. Ілон Маск теж не може, а соціальна медіаплатформа, що належить йому, призупинила доступ до акаунта вдови Навального. Трамп заявив, що Навальний помер, щоб показати, як сильно страждає Трамп. Навальний не скоював злочинів, але привернув увагу до злочинів олігархів. Трамп — олігарх-наслідувач, який каже, що, якщо він знову стане президентом, він буде збирати і саджати до в’язниці своїх політичних опонентів. Він хоче мати можливість чинити з усіма американцями так само, як Путін вчинив із Навальним. І, як і Путін, він вдаватиме з себе жертву, коли буде це робити. Слабка людина завжди каже, що вона жертва.

Один зі способів убивства, скоєного слабкою людиною, — трансляція своїх страхів. Путін міг віддати прямий наказ убити Навального, а міг і не віддати. Найімовірніше, це була непряма пропозиція, підхоплена іншими слабаками. 6 січня 2021 року Трамп використав мову, яку зрозуміли інші слабаки. Тепер він використовує інтернет, щоб заохочувати насильство проти обраних представників, прокурорів і суддів. Він готується до другої спроби перевороту.

Мюнхен — місто, сповнене резонансу для історика. Тут відбулася перша спроба державного перевороту Гітлера. Після другої спроби, яка вдалася після виборів, він дав зрозуміти іншим, чого він хоче. Як і Путін, і, якщо вже на те пішло, як Трамп, він озвучив свої загальні побажання і дозволив іншим перетворити їх на страшні дії. Так змінилися інститути, змінилося суспільство, і життя перетворилося на страх.

Американці не схильні вчитися на іноземних прикладах або на досвіді минулого. Ми не визнаємо політику страху, що робить нас вразливими перед нею. Ми вважаємо, що будь-яка дія, яку вони вчиняють з особистого страху, має бути виправданою. І тому ми нормалізуємо страх, поширюємо його та інституціоналізуємо.

Республіканська партія стає партією страху — республіканці бояться інших республіканців, бояться своїх виборців і бояться Трампа, що означає страх перед Росією. Республіканці приєднуються до ланцюга підпорядкування, який пов’язує їх із Трампом і Путіним, а потім раціоналізують те, що вони зробили. З цієї позиції фактична співпраця з реальними росіянами більше не видається проблемою, як ми щойно бачили у спробі імпічменту Байдена за допомогою російської брехні, та, якщо вже на те пішло, у серії подій, що відбулися десятиліття тому.

Американці, які не долучилися до культу MAGA, підкоряються по-іншому. Вони вирішують, що слабка людина — це сильна людина, і тим самим роблять її такою. Вони навіюють нам, хоч як це абсурдно, що війна в Україні або робота з утвердження демократії викликає у нас «втому». Якщо ми думаємо, що праця і мужність — це погано, то ми поступаємося найголовнішим — і нашою демократією — слабакам. Але сама робота надихає, як і приклад тих, хто її виконує.

Американські газети повідомляють нам, що Байден старий. А раз він старий, значить, він слабкий, а раз слабкий, значить, нам можна здатися. Але Байден не слабкий. Він не тікає від в’язниці або від чого-небудь ще. Він не діє зі страху. Він виконує свої обов’язки. Його послужний список — один із найсильніших в історії американського президентства. І він вирушив в Україну фактично без військового захисту. Це було мужньо. Жоден інший президент ніколи так не чинив.

У Мюнхені я думав про українського письменника Станіслава Асєєва, якого я востаннє бачив у Києві. Він вижив у російському таборі тортур, вистежив свого переслідувача і написав про це книгу. Зараз Асєєв служить на фронті в українській армії. Йому не подобається перебувати в бункері, бо він нагадує йому камеру. На конференції я побачив ще одного знайомого українського воїна. Востаннє, коли я з ним розмовляв, у нього була підв’язана права штанина на тому місці, де колись була нога. Цього разу в нього вже був протез. Він стояв і говорив про «дух свободи».

Це абсурдно говорити про нашу «втому» від боротьби в Україні або від боротьби за нашу власну демократію у світі, де так багато поставлено на карту, де так багато належить виграти. Це пролог до історії слабкості, яка закінчується перемогою слабкого. Коли ми стаємо в один ряд з тими, хто боїться, коли ми забуваємо про «дух свободи», ми допомагаємо слабким людям створювати політику страху. Коли ми заздалегідь підкоряємося, ми запрошуємо слабку людину взяти владу над нашими душами, а це означає контролювати і нашу політику.

У 2024-му, у рік війни та виборів, у рік, який стане випробуванням для гідності та демократії, слабка людина хоче побачити свій страх у наших очах. Нам знадобиться сміливість, щоб захоплюватися сміливими і говорити те, що може здатися ризикованим. Наприклад, ми віримо в наші цінності, і ми віримо в нашу силу. Україна може виграти цю війну, Байден може виграти ці вибори, а демократія може процвітати.

Переклад NV

Публікується з дозволу автора. Вперше надруковано на snyder.substack.com

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *