Дві найбільші проблеми в обороні Авдіївки

Наразі головні новини приходять з Авдіївського напрямку. Російські війська з жовтня минулого року без зупинки штурмують це передмістя Донецька, не рахуючись ні з якими втратами

За чотири місяці там полягло кілька десятків тисяч російських військовослужбовців, це не рахуючи полонених, покалічених. Оскільки завдання там у них стояло не воєнне, а скоріше політичне, тобто — зробити подарунок Володимиру Путіну, то своїх убитих, поранених російське командування не рахує. Його влаштують будь-які втрати, якщо це місто зрештою все-таки буде захоплене. Що там далі буде — їх уже не так сильно турбує, бо замість знищених у бій кидають усе нові й нові частини.І ось таким м’ясним валом вони все-таки зуміли домогтися певних успіхів за останні кілька днів. Наскільки я розумію, головну роль у цьому зіграв туман. Дуже щільний туман в один із днів опустився на Авдіївку, він дав змогу росіянам підійти ближче до українських позицій, увірватися до них і почати там уже, так би мовити, один на один бій. Головна проблема туману в тому, що він обмежив або взагалі просто унеможливив застосування головної української зброї на даний момент — FPV-дронів, тобто дронів-камікадзе. У тумані ці дрони використовувати дуже-дуже важко, якщо взагалі можливо, тому власне у росіян вийшло прорватися і швидко вдарити у фланг українського угруповання.Наскільки я розумію, на цей момент, на п’ятницю, 16 лютого, просування російської армії там зупинено, але однак утримувати Авдіївку стало практично неможливо. Тому що головна дорога, якою йшло постачання, уже перерізана росіянами. Тому я не виключаю такого варіанту, що українські війська звідти будуть виведені — або повністю, або частково. Принаймні, газета Washington Post із посиланням на свої джерела написала, що виведення українських військ з Авдіївки вже почалося. З погляду українського командування це розумно, оскільки збереження армії завжди важливіше, ніж збереження контролю над якимось населеним пунктом. Якщо доведеться залишити місто це, то, звісно, буде шкода, але все ж таки це не кінець світу, тому що Росія втратила там стільки людей, стільки техніки, що їй доведеться ще доволі довго зализувати рани і жодних великих наступальних операцій вона проводити не зможе. Чому я так кажу?Тому що ми вже були в такій ситуації. Це було в Бахмуті минулого року. Так, після численних місцевих штурмів росіяни зуміли захопити це місто, але просунутися далі не змогли, і під час штурму, найважливіше, була фактично знищена приватна військова компанія Вагнера як самостійна бойова одиниця. Цю ПВК, якщо хто не пам’ятає, самими росіянами було оголошено найбільш боєздатним, найкращим за своїми можливостями окремим російським військовим корпусом. Цілий російський військовий корпус був перемолотий у битві за Бахмут. Щоб перемогти, необхідно знищувати армію противника, а не утримувати або захоплювати міста. Знищення армії противника важливіше, ніж утримання або захоплення міст чи сіл. Тому такий ось обмінний курс — віддати райцентр в обмін на знищення найкращого армійського корпусу ворога, загалом, вигідний. Хоча, звичайно, це звучить жахливо, дуже цинічно, але це військова арифметика, вона за визначенням негуманна.

Зараз в Авдіївці відбувається ситуація схожа чимось на бахмутську минулорічну.

Росія отримує під свій контроль невелике місто після кількох місяців штурмів, після кількох десятків тисяч загиблих, але, отримавши це місто, вона втрачає кілька повнокровних бригад або навіть дивізій із людьми, з технікою, з боєприпасами і з усім іншим. Власне, у російських телеграм-каналах і пабліках зараз, на диво, прохолодне ставлення до цієї «перемоги», як вони її називають. Хоча, за ідеєю, вони, звісно, мають радіти успіху, бо вони ненавиділи всією душею цей Авдіївський укріпрайон, вони його мріяли знищити з 2014-го року. Але, по ідеї, я думав, ось зараз там буде все залито радістю, щастям і посмішками. Нічого подібного, навпаки. Ось, наприклад, є такий Мурз, Олександр Морозов, російський військовий оглядач-солдат, пише: «Узята до виборів Авдіївка, штурм якої, як і штурм Мар’їнки, це одна велика кримінальна справа, може нам дуже дорого обійтися. Особливо через божевілля з відкладеною до після виборів другою хвилею мобілізації».

Ну, і ось ці всі оглядачі, зараз дуже обережно, щоб не нарватися на неприємності з ФСБ, яка все чує і бачить, намагаються зрозуміти, а скількома життями їм довелося заплатити за Авдіївку? Ось Бахмут обійшовся у 20 тисяч одних тільки вагнерівців, плюс кілька тисяч звичайних військових. Коли був Бахмут, дрони тільки-тільки з’являлися. Зараз їх застосовують у набагато більших масштабах, і ці дрони збирають більші жнива з боку росіян, тобто кількість убитих росіян і підірваної техніки набагато вища, ніж у Бахмуті. Тому, якщо в Бахмуті було 20 тисяч, тут, можливо, і 40. Тому, я думаю, що Авдіївка дорожче обійшлася росіянам, ніж Бахмут.

Зараз мало хто, до речі, згадує про це, але спочатку планували, що захоплення Авдіївки буде завершено до 4 листопада 2023 року, тобто, більше, ніж 4 місяці тому. Цього дня мало в московському ВДНГ відбутися відкриття виставки «Росія», і Путін під час відкриття цієї виставки, присвяченої країні під його керівництвом, збирався оголосити про своє висунення в президенти. Але Авдіївку захопити не вийшло, і ця ідея зірвалася. Тоді для захоплення Авдіївки було зібрано кілька десятків тисяч особового складу, величезні запаси артилерійських снарядів, бойової техніки і навіть авіацію туди майже всю фронтову зігнали, але нічого не вийшло. Усе це добро, боєприпаси, техніку і людей було спалено в перші тиждень-два наступу. Після чого росіяни перейшли до звичної для себе тактики постійних м’ясних штурмів, що вимотують українську оборону. І ось ці м’ясні штурми 3 місяці зі зрозумілим результатом ішли. Десятки тисяч убитих, покалічених за 100−200 метрів просування вперед.

Жодної особливої радості з приводу просування, поки ще не захоплення Авдіївки я в російських ЗМІ не бачу. Навіть найвідбитішим пропагандистам зараз щось не дуже весело. Плюс треба сказати, що місто поки що не захоплене, бої в ньому тривають. Але однак треба визнати, що навіть ціною цього найжорстокішого самогеноциду російська армія наступає, захоплюючи українську територію. Це дуже погано, але найприкріше — цього можна було уникнути.Я не військовий фахівець, але бачу дві найбільші проблеми, з якими зіткнулася українська армія під час оборони Авдіївки. Перше, суто технічне, це складнощі з використанням безпілотників у туман узагалі і в погану погоду зокрема. Дрони, як я вже неодноразово говорив, стали основним хребтом української армії. Коли їх неможливо використовувати, можливості армії різко скорочуються. Тому зараз дуже багато триває розмов про те, як вирішити цю проблему. І йдеться про те, щоб зробити FPV-дрони, тобто дрони-камікадзе, всепогодними. Для цього необхідно встановлювати на FPV-дрони тепловізійні камери. Вони дорогі й потрібні у великих кількостях. Потрібна також система штучного інтелекту, яка дасть змогу цим дронам орієнтуватися без допомоги людини в просторі. Наскільки мені відомо, зараз триває досить активна робота за обома цими напрямами, і я впевнений, що в результаті проблему все-таки буде вирішено.Але проблема ЗСУ в Авдіївці має ще й іншу причину — брак зброї і, головне, боєприпасів. Переважно артилерійських снарядів, постачання яких сповільнене або навіть зупинене по якихось позиціях через нездатність американського Конгресу ухвалити закон про виділення Україні $60 млрд військової та фінансової допомоги. Ця допомога стала абсолютно ключовою, вирішальною в багатьох сенсах. Якби американці вчасно цю допомогу виділили наприкінці минулого року, то, я думаю, Авдіївку росіяни не змогли б узяти. Не вийшло б у них. Тому що будь-який російський наступ, якщо не було навіть дронів, зупиняли два-три касетні боєприпаси. Прилітає два касетні боєприпаси — і все, м’ясний штурм закінчено. Не можуть вони наступати за активної протидії артилерії, озброєної касетниками. А коли закінчилися ці касетники, тоді росіяни пішли вперед під прикриттям туману. Тут немає ніяких особливих секретів або неймовірно геніального задуму російського командування. Просто їм пощастило в цьому сенсі. Мені тема відновлення американської допомоги Україні здається ключовою. У багатьох сенсах вирішальною навіть. Для майбутнього не тільки України, а й Америки, для майбутнього всього світу.Більше слухайте у відеоблозі Івана Яковини на Radio NV

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *