Що не так з новими правилами ввезення гуманітарної допомоги

Наприкінці 2023 року народні депутати та уряд суттєво скоригували правила ввезення і надання гуманітарної допомоги. Що змінилось?

Спочатку вийшла постанова уряду 953. Нею з 1 грудня у тестовому режимі запроваджена робота Автоматизованої системи реєстрації гуманітарки. З 23 січня набрали чинності низка позитивних змін в закон про гумдопомогу. Водночас волонтери працюють у складних умовах.

Гуманітарний закон. Плюси

Головні позитивні новації закону про гуманітарну допомогу:

1. На період воєнного стану Кабмін вже офіційно має право встановлювати спрощений порядок обліку гумдопомоги. А також — визнання товарів гуманітаркою за декларативним принципом без отримання дозволу Мінсоцполітики.

2. Під час війни дозволили реєструвати автомобілі на військовослужбовців, а не тільки на військові частини. Зауваження: добросовісні волонтери та правоохоронці повинні слідкувати за тим, щоб ділки не використали це для незаконних схем перепродажу «бляшанок». Але плюсів від нововведення більше, у порівнянні з можливими ризиками. Це суттєво спрощує облік гуманітарних авто та прискорює передачу допомоги фронту.

Уряд поки не прийняв механізм постановки авто на облік військовим. Хоча міг заздалегідь підготувати підзаконні акти.

Нові правила значно збільшують фінансове та трудове навантаження на благодійні фонди

3. Волонтери отримали право постачати ширшому колу транспорт для перевезення понад восьми осіб, осіб з інвалідністю, маломобільних груп населення. Мова йде про евакуаційні автівки (автобуси різних типів тощо).

Тепер нам дозволено передавати їх додатково прийомним сім’ям, дитбудинкам, реабілітаційним закладам та закладам охорони здоров’я незалежно від форм власності (раніше це були тільки державні). А також медикам ФОПам, з якими Нацслужба здоров’я уклала договір. Норма суттєво розширює можливості для якіснішого надання медичної допомоги у прифронтових регіонах.

4. Благодійні фонди, волонтери та інші можуть розподіляти гуманітарку між тими, хто її потребує, без попереднього погодження з донором та без складання плану розподілу.

До прикладу, ми ввезли засоби гігієни медикам, а виявилось що вони більше потрібні сиротинцю або військовим. Тепер ми змінюємо адресатів без погоджень та ризиків, що нас почнуть карати контролери.

Своєю чергою юрособи, яким ми передали допомогу, також можуть перерозподіляти її між іншими адресатами. Наприклад, ми відвезли товари одному медзакладу, а вони раптом знадобились їх колегам з іншого. Але таку передачу треба погодити з нами.

5. На період воєнного стану благодійні організації можуть самостійно купувати товари за кордоном і розмитнювати їх як гуманітарний вантаж. За такою схемою ми одночасно є донором та отримувачем гуманітарки. Це безумовно зручно та значно розширює наші права.

Є і негатив. Парламентарі навіщось ввели незручну імперативну норму. Куплену самостійно допомогу потрібно передати протягом 90 днів з моменту розмитнення. Інакше вона не буде вважатись гуманітарною. А це матиме тяжкі наслідки для благодійного фонду (оплата мита тощо). Фонд з об’єктивних причин не завжди може встигнути роздати гуманітарку у такі терміни.

Водночас ті вантажі, які ми не купуємо, а отримуємо від наших партнерів-донорів з-за кордону, згідно з постановою 953 можемо розподіляти більше 90 днів. Головне, надати відповідний звіт. Добре було б, якби таку норму щодо самостійної купівлі внесли і в закон.

Мінуси законодавчих новацій

Новели закону про гумдопомогу радикально не змінюють прийнятий урядом спрощений порядок (постанова 953). До нього нагадаю виникли претензії. Кабмін вніс зміни у постанову. Та ввів перехідний період до 1 квітня 2024 року.

Нові правила значно збільшують фінансове та трудове навантаження на фонди. Низка норм у правилах виписана суперечливо. Мінсоцполітики у грудні було змушене створити робочу групу для розробки змін. А також надавати роз’яснення, які подекуди викликають сміх крізь сльози.

Адже, по-перше, процедури треба виписувати так, щоб не було різночитань. Вони повинні бути реальними до виконання. По-друге, схоже, що Мінсоцполітики та уряд самі до кінця не розуміють як працює їх винахід. Приклади:

1. Іноземний фонд (донор-партнер) повинен надати нам детальні списки товарів (найменування, кількість, вага). На їх підставі ми заповнюємо декларацію в Автоматизованій системі.

Іноземці не горять бажанням це робити. Неминуче припускаються помилок в описах. Згідно з правилами, митник, виявляючи невідповідність, не пропускає вантаж. Виключення — якщо задекларована вага продукції менша за заявлену у системі. У нас вже був досвід, коли через технічну помилку закордонних донорів довелось на митниці переробляти декларацію. Добре що хоч так дозволили митники. Бо от що радить Мінсоцполітики: «якщо ж ви вже перетнули кордон, а допомога, заявлена в декларації, не збігається із фактично отриманою, заповніть інвентаризаційний опис, де вкажіть різницю».

Інвентаризаційний опис — це документ, який ми повинні заповнювати потім, по факту розмитнення, якщо виявились розбіжності із заявленою від донора допомогою. Але тепер виявляється це треба робити у процесі розмитнення на митниці? А там до інформації треба внести додаткові пункти: ціна за одиницю та первісна (справедлива) вартість.

Хто це буде робити, волонтер на митниці? Чи є розуміння реальності виконання нами та митниками цих процедур? Інвентаризаційний опис придумано для того, щоб потім коригувати інформацію про товари для правоохоронних органів. Але при розходженні даних на митниці товар не пропускають. Абсолютна непродуманість деталей.

2. Критично недопрацьована технічна складова. У січні був випадок, коли після розмитнення вантажу статус декларації в системі залишався як «Очікує митного оформлення». Тоді як повинен був перейти в «Пройшло митне оформлення». Проте нам треба щомісячно звітувати за такими деклараціями про розподіл продукції, не чекаючи поки у системі зміниться статус.

Як прокоментувало у грудні 2023 року з цього приводу Мінсоцполітики, «триває налагодження процесу обміну інформацією з Держмитслужбою…». Тоді навіщо було запускати настільки сирі процедури?

3. Складання звітів за розподіл продукції. По-перше, зараз їх треба робити кожен місяць, що було пов’язано з вимогою закону. Одна з важливих змін, яку необхідно ввести, — зробити звітування раз на три місяці. Адже на період війни Кабмін вже за оновленим законом отримав право на спрощення процедур. Шахраїв щомісячне звітування точно не допоможе ловити. А нормальним фондам то буде велике полегшення.

По-друге, форма звіту передбачає вказування фізичних осіб, яким передана допомога, та надання первинних документів про передачу (очевидно якісь акти прийому-передачі). У роз’ясненнях Мінсоцполітики сказано, що достатньо зазначити кількість людей без їх переліку та вказування паспортних даних громадян. Але як про це можна зрозуміти з самої постанови 953? Адже роз’яснення не мають юридичної сили.

Робоча група повинна оперативно подумати над тим, як спростити всі ці проблемні моменти, виписати постанову без подвійних трактувань. Бо наразі від шахраїв ці правила не рятують. А відповідальність за вихід з різних ситуацій беруть на себе благодійні фонди, волонтери. Чи не «прилетить» нам потім за це?

One thought on “Що не так з новими правилами ввезення гуманітарної допомоги

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *