«Взірець для своїх, жах для окупантів». Повітряні сили розповіли про загиблого Владислава Рикова — одного з найкращих льотчиків-штурмовиків

Повітряні сили ЗСУ розповіли про 30-річного Владислава Рикова — одного з найкращих українських пілотів-штурмовиків, який загинув, захищаючи Україну 7 лютого.

Він був родом із Луганської області. Коли Рикову було шість років, бандити вбили всю його сім’ю. Тоді хлопчик вижив, діставши поранення. Його опікуном став Юрій Покусай, який з дитинства проводив з ним час на аеродромах та створив Авіаційний навчальний кадетський центр.

Коли розпочалася повномасштабна війна пілоту було 28. Він здійснював бойові вильоти на Київщині, Харківщині, Донеччині, Луганщині. За «віртуозний стиль пілотування» Риков отримав позивний Magic (Магія).

«[Риков] став одним із найкращих пілотів Су-25, взірцем — для своїх, жахом — для окупантів… Його намагались вбити ледь не щодня. Чоловіка рятували професіоналізм, стресостійкість та жага перемоги», — розповідають у Повітряних силах.

Командир пілота, герой України підполковник Ростислав Лазаренко розповів про день загибелі Рикова. За його словами, це був звичайний бойовий день і він слідкував за парою українських штурмовиків на пункті управління, бачив винищувач РФ.

«Типове завдання — вогневе ураження противника. Розбір цілі, обговорення, підготовка… Все, як завжди… Влад потиснув руку. Виліт… Жити йому залишалось 17 хвилин», — згадує Лазаренко.

Росіяни випустили ракету Р-37 — і за лічені секунди вона влучила у літак пілота. Це був його останній 385 політ.

«Влад нічого не встиг сказати в ефірі. Я переконаний: це була помста, адже напередодні ми конкретно „насипали“ рашистам… Звісно, до останнього сподівався, що Влад якимось дивом попри низьку висоту, зумів катапультуватись, що він живий, зараз ми його заберемо, а потім довго разом усе обговорюватимемо…» — розповів командир.Лазаренко каже, що в разі своєї загибелі бачив Рикова майбутнім командиром: він завжди був поруч, вони постійно спілкувалися і часто здійснювали разом перший бойовий політ — «політ честі» — після втрати когось із побратимів. За його словами, Риков був одним із найкращих учнів на курсах англійської і мріяв про сучасні винищувачі, зокрема F-16.

Пілот нагороджений повним кавалером орденів За мужність та Богдана Хмельницького, посмертно йому надали звання полковник.

У Рикова залишилися дружина та маленька донька Міра. Його поховали на Алеї Слави у Вінниці, де він хотів жити разом із сім’єю після війни.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *