Не тільки шуби й килими. Як після Другої світової радянські переможці везли з Німеччини сотні заводів, лабораторії і навіть фахівців

Після поразки Німеччини у Другій світовій війні Радянський Союз вивіз з країни понад 70 демонтованих військових підприємств, що допомогло створити потужний оборонпром і пришвидшити процес створення ядерної зброї.адзвичайно важливо, щоб усі люди в Німеччині зрозуміли: цього разу Німеччина — переможена нація, — писав президент США Франклін Рузвельт своєму військовому міністрові Генрі Льюїсу Стімсону 26 серпня 1944 року. — Я не хочу, щоб вони померли від голоду. Наприклад, якщо вони потребують їжі для підтримання душі в тілі, нехай отримують тричі на день суп з армійських кухонь. Це підтримає їхнє здоров’я, але вони запам’ятають такий досвід на все їхнє життя. Факт, що німецький народ — переможена нація, має бути навіяний їм колективно й індивідуально так, щоб вони побоялися коли-небудь ще почати нову війну”.Дискусії про компенсацію збитків від Німеччини іншим країнам за військову агресію почалися ще задовго до завершення війни. У вересні 1941 року, коли до поразки Гітлера було ще далеко, це питання вперше порушив уряд Нідерландів, перебуваючи в еміграції у Лондоні. У листопаді у 1942 у Великій Британії створили репараційну комісію, яка до серпня 1943 року підготувала перший офіційний документ про репарації.

Того ж місяця в СРСР також створили спеціальну Комісію з репарацій. І на Московській зустрічі міністрів закордонних справ у жовтні 1943 року, на якій крім радянського високопосадовця були присутні британець і американець, вирішили передати питання післявоєнного устрою Німеччини спільній Європейській консультативній комісії.

За задумом, компенсація збитків передбачала не лише грошові виплати, а й демонтаж промислового потенціалу Німеччини, вилучення її продукції з поточного виробництва і використання німецької робочої сили на користь держав-переможців. Радянський Союз вимагав покрити збитки сумою в $128 млрд — нині, з урахуванням інфляції, це у 10−15 разів більше.

Однак розраховувати на повне відшкодування було нереально, і на Ялтинській зустрічі у лютому 1945 року, коли поразка Німеччини стала неминучою, лідери США, Великобританії й СРСР зійшлися на набагато меншій сумі. Усі потерпілі від німецької агресії держави мали отримати від Німеччини загалом репарацію у $20 млрд. Половина, тобто $10 млрд, призначалася Радянському Союзу та Польщі.У серпні 1945 року, вже після капітуляції Берліна, трійка лідерів країн-переможців Вінстон Черчилль, Гаррі Трумен, Йосиф Сталін, а також Клемент Еттлі, що як раз став наступником Черчилля, зібралась на конференції у Потсдамі, щоб конкретизувати й закріпити положення репараційних документів. Але на той час Радянський Союз вже вивозив зі Східної Німеччини усе, що тільки міг.

One thought on “Не тільки шуби й килими. Як після Другої світової радянські переможці везли з Німеччини сотні заводів, лабораторії і навіть фахівців

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *