«Ми розминулися з ракетою на дві хвилини». Як родина в Харкові дивом врятувалася від російського удару, що знищив їхню квартиру

«Коли ми вийшли з під’їзду, завернули за кут дому, почався обстріл. Ми розминулися з ракетою, я думаю, на дві хвилини», — волонтерка Анастасія Овчаренко в інтерв’ю Video NV розповіла, як вони з родиною дивом залишилися живі під час обстрілу Харкова 23 січня 2024 року.

Харківська волонтерка Анастасія Овчаренко опублікувала у соцмережах фото, де її донька тримає в руках ключі від їхньої квартири, якої більше немає, на тлі зруйнованого будинку. «Це будинок, який знищила Російська Федерація своєю збройною агресією, яку вона веде проти мирного населення нашої мирної країни. Ці ключі – це єдине, що залишилось на згадку про дім», — каже Овчаренко.

23 січня 2024 року: наслідки масованої ракетної атаки на Харків. Російські військові вдарили по цивільній інфраструктурі міста та житловим районам. 11 загиблих та понад 60 поранених. Анастасія Овчаренко, волонтерка і мешканка п’ятиповерхівки, в яку влучила російська ракета, дивом врятувалася. Її домівки більше немає, але вони з донькою і чоловіком залишилися живі.

«Це той самий випадок, коли активна допомога армії, волонтерство в прямому сенсі можуть врятувати життя. Бо якщо б не ця автівка і не необхідність переганяти її далі на Київ, ми б всі спали в квартирі, коли туди прилетіла ракета», — розповідає Овчаренко.

Того ранку Анастасія з чоловіком мали відвезти військову автівку до Києва на ремонт. Але через вибухи родина прокинулася раніше.

«Вирішили, що вже немає сенсу лягати спати, бо спати ніхто не буде. І ми вирішили, що треба збиратися: раніше виїдемо, раніше приїдемо, — згадує жінка. — Випили кави, зібралися, кинули в рюкзак свої документи, права, паспорта. Ми вирішили вмовити доньку сходити з нами, забрати ключі від нашої автівки, подивитися, ну і взагалі нас проводити. Вона дуже не хотіла вилазити з-під теплої ковдрочки, але якимось дивом вдалося її умовити. І коли ми вийшли з під’їзду, завернули за кут дому, почався обстріл. Ми розминулися з ракетою, я думаю, на дві хвилини».

Російська ракета влучила в квартиру родини Овчаренко.«Ми попадали на землю, звичайно. Ми спробували хоч якось уберегти голови від того, що летіло з неба — летіли камені, дах, все підряд. Ми відповзли, відбігли з донькою до сусіднього будиночку, там технічний такий будиночок, присіли, і я почала викликати рятувальників», — розповідає волонтерка.

«На жаль, дуже багато людей загинуло. Не просто загинуло, а їх вбила Російська Федерація», — нагадує вона.

Її родина дивом вціліла без значних травм «Ми зробили потім всі перевірки на контузії. В нас є невеликі, скажімо так, травми, але великої шкоди немає», — каже Овчаренко.

Від її квартири майже нічого не залишилося. «Той унітаз, який бачили всі в новинах [рештки сантехніки на вцілілій стіні будинку], то мій унітаз на п’ятому поверсі», — розповідає вона.

А потім і цю, останню стіну, довелося знести, щоб продовжити рятувальну операцію. Все, що збереглося — це валіза з вечірніми сукнями, яку знайшли на завалах, каже Анастасія. А ще — свідоцтво про народження доньки.

Доля двох кицьок, які були вдома, досі невідома. Але жінка не втрачає надії.

«Ми шукаємо їх через Фейсбук, ми шукаємо їх по підвалах, домах, містах, де можуть ховатися домашні кицьки, поки що ми шукаємо», — сподівається Анастасія Овчаренко.

Вона також розповіла історію про те, як на зруйнованому житловому будинку, де раніше мешкала її родина, з’явився прапор України.

«На наступний день після того, як ракета зруйнувала наш дім, ми зайшли в магазин з чоловіком для того, щоб купити води. І там на касі побачили, що продається прапор. І я відразу сказала, що він мені потрібен, бо я хочу, щоб над руїнами нашої квартири, нашого будинку майорів прапор України», — пояснює волонтерка.

Чоловік Анастасії власноруч встановив цей прапор на даху їхнього будинку.

«Він і зараз розвивається, майорить над будинком. Саме для того, щоб всі бачили, що це український дім, українське місто. Так, ми незламні», — констатує жінка.

Чи підлягає будинок відновленню, поки невідомо, каже Анастасія. Але люди там є.

«Будинок не закрили. А вчора ми навіть побачили, що через забиті вікна одного з під’їздів пробивається світло, тобто хтось приходить, і може жити у своїй квартирі, — зауважує вона. — Я не чула, щоб хтось пропонував житло від місцевої влади чи якесь розселення постраждалим сім’ям. Може воно є, але мені не зустрічалося. Особисто я і моя родина не чула».

Зараз родина Овчаренко тимчасово проживає у рідних. Анастасія дуже вдячна усім, хто підтримує їхню сім’ю.

«Так, у нас є банка, є картка, є невеликий збір на те, щоб ми мали можливість стати на ноги і хоча б якось оговтатися. Щиро дякуємо всім за підтримку і допомогу», — висловлює вдячність жінка.

Цього тижня Анастасія перегнала до Києва військову автівку, яка врятувала життя їхній родині.

«Ми будемо допомагати нашим військовим для того, щоб якомога менше жінок, дітей, чоловіків приносили іграшки на меморіали своїм дітям, своїм рідним. Для того, щоб якомога менше людей розбирали завали своїх домів. І для того, щоб наша перемога стала ближчою», — обіцяє Овчаренко.

Допомогти родині Анастасії Овчаренко:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *