Колонка Залужного у CNN. До кого звертається генерал і чому його хочуть звільнити

Між статтею генерала Валерія Залужного, опублікованою 1 листопада 2023-го у the Economist, і цією — у CNN, часовий проміжок рівно у три місяці

І я не помітив протиріч між тим, що було сказано раніше, і тим, що сказано зараз. Те, що я побачив у цій свіжій статті, —  Залужний описує набір і комбінацію технологічних рішень, тактичних рішень і те, що він називає філософією, які можуть і мають принести нам перемогу. Кілька разів він звертає увагу на те, що рішення, якщо буде вироблене, знайдене, це оптимальне рішення. Це не значить, що воно стале — раз і назавжди, адже ситуація динамічно змінюється на лінії фронту, наш ворог вчиться і намагається адаптуватися. Окрім того, ширше є міжнародне середовище, яке також змінюється і впливає.

Називає генерал і часові рамки, п’ять місяців, за які Україна має можливість із союзниками підготувати необхідне, щоб втілити це. Думаю, це мінімальний термін, щоб сподіватися на результат, якщо почнемо ще вчора. «Ще вчора», мається на увазі, — в нас немає часу на «розкачку». Очевидно, що в нас є певний «заділ». Але ми маємо негайно почати цю роботу, тоді в оптимістичному варіанті через 5 місяців зможемо вийти на запланований результат.

Щодо вибору Залужним інформаційного ресурсу для колонки. У Залужного є великий вибір. Його помічникам не треба телефонувати по редакціях і пропонувати цю статтю. Чому цього разу обрано CNN — як на мене, відповідь очевидна. Це — американське видання, і це спроба донести меседж до американського читача. Залужний звертається до американських політиків. І якщо намагатися побудувати оці зв’язки з подіями, заявами останніх кількох тижнів, ось що вийде. Республіканці вимагають у Байдена його стратегії стосовно російсько-української війни. Далі було повідомлення про те, що Вашингтон запитує українське політичне керівництво, щоб воно показало бачення того, як має далі розвиватися конфлікт, тобто як Україна має рухатися до своєї перемоги. Тож є запит саме на те, що називається візія, стратегія бачення, бо потрібно розуміти, під що просити чи то кошти, чи то зброю. Так, є мирний план президента Зеленського, але в доповнення до цього плану Залужний пропонує абсолютно в сфері своєї компетентності додаток, де викладені військові інструменти, якими має бути цей план реалізований. Тобто, як на мене, генерал Залужний задовольняє запит, як зовнішньої, так і внутрішньої аудиторії (тих, хто прочитає мовою оригіналу) стосовно того, яким є бачення, як українські сили оборони планують виграти цю війну.Еволюція запитів генерала Залужного, — від інтерв’ю, опублікованого ще у грудні 2022 року в The Economist і до нинішньої колонки у CNN. Нагадаю, тоді він казав «мені потрібно 300 танків, 600−700 БМП, 500 гаубиць. Тоді, думаю, цілком реально вийти на рубежі 23 лютого». Зараз же генерал називає «безпілотні системи та інші новітні технологічні системи», що «призведе не лише до безумовної Перемоги, а й до економії і збереження ресурсів як Україною, так і нашими партнерами». Це говорить про те, що ситуація у війні динамічно змінюється.

З моменту виходу того інтерв’ю в The Economist і початку українського наступу пройшло трохи більше півроку. Якби він наступного дня від моменту виходу інтерв’ю отримав цю техніку з натренованими екіпажами і з достатньою кількістю снарядів, я впевнений, що відсотків на 90 був би гарантований успіх цієї операції. Але ж все це надійшло аж через 6 місяців, і ворог не сидів, склавши руки. Тобто ситуація змінилася, і вже ті спроможності, які він запитував 6 місяців тому, виявилися недостатніми, а іноді нерелевантними вже в нових умовах. Росіяни за цей час встигли набудувати інженерних фортифікацій, накласти мін, підтягнути РЕБ, і вже ситуація змінилася. Зараз Залужний у колонці CNN не каже, що всі ці танки вже не потрібні, але говорить більше якісь рамкові речі, які мають наповнюватися — технології, РЕБ, без специфікації.

Крім того, CNN опублікував власний редакційний матеріал, що роз’яснює те, про що сказав генерал у цій своїй колонці, даючи контекст останніх подій довкола генерала. Відверто кажучи, я не пригадаю зараз, коли востаннє бачив, щоб редакційна колегія під враженням від матеріалу автора, доповнювала його роз’ясненнями чи аналізом того, про що написав автор. Як на мене це важливо, це свідчить про цінність цього матеріалу. І в цій передмові сказано, що стаття Залужного була написана до того, як в українських ЗМІ з’явився контрольований злив про можливу відставку головнокомандувача. І думка, яка приходить в голову, що пам’ятаючи реакцію Верховного головнокомандувача на статтю в the Economist від 1 листопада 2023-го року — чи не став уже цей матеріал, що готувався до виходу в CNN, тригером для такої реакції з боку Офісу президента? Ця стаття Залужного опублікована для того, щоб задовольнити той запит, який є серед наших партнерів на бачення, на стратегію того, як Україна бачить ведення війни і шлях до своєї перемоги. Тому, як на мене, така реакція абсолютно неадекватна, якщо це дійсно так.

Що могло не сподобатися у цій колонці тим, кому заважає Залужний. В цій статті перше, чого мені здається Залужний раніше собі не дозволяв у своїх матеріалах — він кілька разів звертає увагу на фактори, що впливають на поточну ситуацію. Він звертає увагу на нестабільну політичну ситуацію навколо України, далі на недосконалість власної нормативно-правової бази, на недоліки надлишкової монополізації ВПК України. Тут є критичні зауваження стосовно того, що не залежить від військового командування. Тобто Залужний робить кивок в сторону того, що мають зробити ті, хто не є в підпорядкуванні головнокомандувача ЗСУ. Тут він каже про «неспроможність державних інституцій України покращити стан комплектування сил оборони без застосування непопулярних заходів». Ось це могло дуже сильно не сподобатися, як пряма критика, причому через зарубіжне видання. Далі йдуть хороші ремарки з приводу того, як має вестися війна, втому числі, звертається кілька разів увага на те, що це безконтактні методи війни, основною ціллю яких є збереження найбільш цінного ресурсу — людей.

Ймовірна відставка Валерія Залужного, від якої, як казав класик, «користь сумнівна, а шкода очевидна», може відобразитися на якості управління, командуванні управління веденням бойових дій. Звісно, в Україні не один генерал, що спроможний виконувати функції головнокомандувача Ззбройних сил. Але будь-який військовий вам скаже, що коли генерал призначається на посаду, то щонайменше місяць, а то й три місяці треба для того, щоб увійти в цю посаду. Тобто знімаючи чи відправляючи в почесну відставку ключову сьогодні фігуру — найвищого військового начальника, хотілося б, щоб той, хто ухвалює рішення, розумів, що місяць, щонайменше, новопризначений не зможе повноцінно виконувати функцію, навіть якщо це сьогоднішній заступник Залужного.

Друге питання, чи оцінювали ті, хто стоїть за подібними ініціативами, можливий вплив на мораль в наших Збройних силах, що також зараз зазнає суттєвих викликів у зв’язку з відомими всіма факторами. Авторитет, який має генерал Залужний, — це факт. І тому те, що це може мати негативний вплив на мораль нашого війська в широкому сенсі, це ризик, який має враховуватися.

А третє, це те, що призначення нового керівника не вирішує ті проблеми, які є. Бо проблеми ці переважно не залежать від головнокомандувача. Тобто призначення нового керівника чи сподівання на те, що призначення нового керівника кардинально вирішить всі проблеми, м’яко кажучи, наївне.

Приєднуйтесь донашого телеграм-каналуПогляди NV

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *