Оборонці Бахмута, Авдіївки, Азовсталі: 18 книг віршів від військових

Поезія військових — це нерв і пульсація. Це свідчення епохи. Свідчення того, що ми є. Це документ і мистецтво водночас

Війна змінює звичний спосіб життя, потреби та прагнення — поезія фіксує ці зміни. Зміни в свідомості, зокрема. Поезія військових — це нерв і пульсація. Це свідчення епохи. Свідчення того, що ми є. Це документ і мистецтво водночас.

У даній вибірці представлені знакові тексти десятиліття. Серед авторів є оборонці Бахмута та «Азовсталі», дві номінантки на Шевченківську премію, поети, яких вже немає з нами, і ті, що зараз знаходяться на передовій.

18 книг віршів від військових (назв насправді більше), які варто прочитати.

Артур Дронь

Тут були ми (2023 р.)

Вірші цієї поетичної збірки написані на фронті, але вони не про війну. Вони про людей, які люблять більше, ніж бояться. Які були тут і не пішли звідси. Такою мовою солдати згадують своїх, а діти пишуть листи на аркушах шкільного зошита. Нею говорять про біль і надію. Прощаються і люблять.

Книжка Артура Дроня «Тут були ми» проілюстрована роботами Катерини Сад і уривками листів, які військові отримали від дітей. Можливо, це і є найкращий спосіб говорити про складні часи. Поєднуючи наш різний досвід у спільне промовляння. Називаючи наш біль і надію на імена.

Олена Герасим’юк

Тюремна пісня (2020 р.)

Олена Герасим’юк — одна з найяскравіших представниць поетичного покоління десятих, яка, щойно розпочавши літературну діяльність, одразу стала в рівень з найвідомішими поетами. Авторка гучнозвісного «Розстрільного календаря», волонтерка, парамедик добровольчого батальйону «Госпітальєри». Має нагороду «За збережене життя».

«Тюремна пісня» — це друга книжка віршів Олени Герасим’юк. У її основі лежить однойменна поема, вже знайома читачам; вона презентувалася у квітні 2016 року в підвалі Мистецького Арсеналу, спеціально уперше відкритому для цієї події. Читання поеми супроводжувалося перформансом, сценаристкою якого була Наталя Ворожбит, а головні ролі виконували бійці та колишні в’язні. Збірка Олени Герасим’юк, відомої і шанованої у мистецьких колах під ім’ям Герич, є апогеєм танатосу, даного нам у почуттях наших. Вона екстремальна і схожа на гарячий шмат правди, створений зрілим майстром, сповнена вогню, дзвонів, собачого гавкання і пахощів в’язниці. Вірші Герасим’юк вражають своїм стилістичним та інтонаційним багатством, і, менше з тим, важко згадати іншого молодого поета, який би так міцно спирався на українську культурну традицію в усіх її проявах.

«Подія у підвалі Мистецького Арсеналу виявилася не просто театральним дійством, а хепенінгом і хорошим прикладом „мистецтва участі“, коли глядач стає його співтворцем. На ефект присутності працювали найдрібніші деталі: суворі хлопці в камуфляжі, які проводили глядачів до локації; документ про ознайомлення із технікою безпеки в місці, замаскований під повістку до слідчого; каструлі та скалки, якими присутні повинні були створювати тюремну музику по ходу п’єси. Можна припустити, що дійство спозиціонувало поняття „тюрма“ як стан національної свідомості. Конкретних вказівок на час і місце дії „Тюремної пісні“ немає: час від часу з вуст героїв, — військових бранців, — лунають згадки про Майдан, автозаки та Лук’янівське СІЗО».

За цю книгу Олена Герасим’юк була номінована на Шевченківську премію 2020 року.

Павло Вишебаба

Тільки не пиши мені про війну (2022 р.)

Павло Вишебаба — військовий і поет, який декламував власні вірші на коротеньких відео, прямо з війни. Його рядки влучили у саме серце сотням тисяч українців у всьому світі. Ці рядки стали дебютною збіркою поезій автора. За висловом поета і редактора цієї збірки Івана Малковича, небагато поетів так стрімко вривалися в літературу.

Перший тираж цієї книги вийшов наприкінці 2022-го року. Наклад у 15 тисяч примірників було придбано читачами менше ніж за 15 днів. Другий тираж доповнено новими віршами, ілюстраціями та оповіданням «Марсіани».

Юрій Руф (26 вересня 1980 — 1 квітня 2022)

На зламі епох (2016 р.)

Тематика творів охоплює національно-визвольну боротьбу українського народу, свідками та учасниками якої ми є з початку Революції Гідності, а також славне минуле нашої Батьківщини. Вірші, що увійшли до книги, автор розглядає як своєрідну римовану пропаганду. Книгу опубліковано в межах літературно-просвітницького проекту «Дух Нації».

З перших днів повномасштабного російського вторгнення в Україну був добровольцем на фронті. У складі львівської 24-ї бригади воював на Луганщині. Загинув від ворожого мінометного обстрілу 1 квітня 2022 року.

Серед його публікацій — «Багряна лірика» (2012), «Час Революції» (2014), «На зламі епох» (2015). Поезію Юрія було включено до українських сучасних поетичних збірок «Голос крові» (2013) і «Відлуння свинцевих громовиць» (2015).

Ярина Чорногуз

Як вигинається воєнне коло (2020 р.)

Це збірка поезій про світ людини з країни, яка завжди вела оборонну війну, аби існувати незалежно. Авторка зустріла цю війну на одному з вигинів її кола як волонтер-медик, а пізніше обрала шлях військової. І незважаючи на біль втрати, відчула, що саме на війні можна зустріти справжність, якої більше ніде немає…

[dasein: оборона присутності] (2023р.)

Вибір без вибору. Пітьма і лють. Наша згода загинути. Наш вибір вбивати. Бій і порожнеча. Щоденні втрати. Втрати, які вже не рахують та не відчувають. Кордони землі, що впізнаєш навпомацки.

Поезії Ярини Чорногуз — це своєрідні листи з фронту, листи з передової, де ти не знайдеш опису бойових дій чи переліку звільнених територій. Це листи про біль від утрати загиблих побратимів та посестер, листи про буття на війні тут і зараз, про усвідомлення та прийняття власного вибору піти воювати, листи про те, як виглядатиме світ після всього цього болю, що розриває зсередини. Листи про те, як виглядає оборона твоєї присутності в цьому світі.

Ці тексти Ярина написала за останні півтора року ротації на фронті, значна частина якої припала на повномасштабну війну.

«У цій добірці, — пише Ярина, — промовлятиме моя пам’ять про Скадовськ і морське узбережжя Херсонщини, Сєвєродонецьк та Маріуполь, висоти над Новоайдаром, дорогу Бахмут-Лисичанськ і села по той бік Сіверського Дінця, річки, яка стала українським Стіксом. І всі вони відчуваються мені як ще одна мала батьківщина, бо вони переміряні нашими кроками вздовж і впоперек. Деякі вільні й оборонені, більшість з них — ще належить звільнити».

Книга Ярини Чорногуз була відзначена спецвідзнакою Премії Львова — міста літератури ЮНЕСКО у 2024 році, також [dasein: оборона присутності] серед номінантів на Шевченківську премію цього року.

Сергій Скальд (12 листопада 1979 — 21 квітня 2022)

Навиліт. Рими калібру 5,45 (2018р)

Збірка «Навиліт. Рими калібру 5,45» — дебютна у його творчому доробку. Це книга поезії та військової мемуаристики, де влучно описані будні війни та справжні Герої сучасності, що крізь біль, втрати, тяжкі бої йдуть до своєї мети, до Перемоги! В збірці Сергій вперше для широкого загалу представляє не тільки поезії, а й есеї, спогади — правдиві розповіді про війну.

Сергій Скальд інтригує, ставить у своїх текстах запитання, на які дає нетривіальні відповіді. За які принципи треба триматись у цьому житті? І чи потрібні вони взагалі? У чому справжня вартість життя людини? До чого призводять всі пошуки глибинних сенсів буття? Скальд пропонує шукати свої власні відповіді на питання, що ставлять життя, любов, смерть, війна і вічність.

Сергій Скальд загинув 21 квітня 2022 року в Маріуполі. Він був оборонцем заводу «Азовсталь».

В доробку автора є ще одна збірка віршів «Інший» (2021), також він співавтор збірки поезії «Голос крові» (2013)

Ігор Мітров

Голос України (2021 р.)

«Художній світ Мітрова — запаморочно розмаїтий і цікавий. Колекціонуючи історії, автор ніби дає змогу виговоритися колоритним місцинам і їх мешканцям. Як наслідок, із численних оповідей сплітається мапа України чи й справдешній діалектологічний атлас укупі з матюкознавчою енциклопедією… Ігор Мітров нагадує загонистого керченського Пітера Пена, який, прочитавши і Ніцше, і Бориса Олійника, лишається у віршах хлопчиськом саме для того, щоб духопелити піратів та доводити, що не все гаразд у нашій спільній казці», — написав про книгу письменник та літературознавець Вʼячеслав Левицький.

Борис Гуменюк (вважається зниклим безвісти)

Вірші з війни (вперше книга опублікована у 2015 р.)

Про війну і душу сьогодні можна писати тільки так, як пише Борис Гуменюк. Cаме за збірку «Вірші з війни» автор отримав літературну премію ім. В. Свідзінського від Ліги українських меценатів. І саме таким поетам віриш, адже Борис Гуменюк вважає своїм кредо «життя як творчість і творчість як життя», — найкращий тому доказ те, що більшість віршів цієї збірки написані під свист ворожої артилерії в с. Піски, де Борис тримав лінію оборони у складі добровольчого батальйону ОУН.

З кінця грудня 2022 року вважається зниклим безвісти.

Борис Гуменюк — автор поетичних збірок, романів, новел, серед яких «Спосіб захисту» (1993), «Лук’янівка» (2005), «Острів» (2007), «Блокпост» (2016), «100 новел про війну» (2018).

Максим Кривцов (22 січня 1990 — 7 січня 2024)

Вірші з бійниці (2023 р.)

Вірші Максима Кривцова — це рани, на які намотуєш жовтий скотч. Це обірваний серед ночі крик сови у напівсні. Це музика, яка розпадається на звуки. Це голоси, що звучать постійно в голові. Це слова, які б’ють в серце і не дають віддихатись.

Книга, яку ви тримаєте в руках, це людина і війна.

Крихкий лід, що тріщить під ногами, коли переходиш з одного берега ріки на інший.

Це повітря, яким дихаєш.

Це ліс, з якого важко вибратись.

Книга Максима Кривцова увійшла в список найкращих книг 2023 року за версією українського ПЕН-клубу.

Прочитайте ці вірші. Побудьте поруч. Зіпріться на обвалену стіну. Подихайте сирістю й порохом. Послухайте, як співають птахи на початку весни і працює ворожа техніка на дванадцяту годину. А тоді підійдіть до бійниці — й дивіться.

Як курява ковтає будинки. Як рвуться сталеві нитки снарядів. Як стираються вулиці, наче коректором. Як пострибунчик сонця падає додолу. Як вигинається трава після того, як по ній пройшла група піхотинців. Як дідусь тягне велосипед і зникає в тумані. Мусимо побачити дерева і гори, сніги і ріки, любов. І дихати, бо це сьогодні розкіш.

Покажіть собі себе. Те, скільки цукру ви кидаєте собі в чай. Як смажите картоплю. Як жмуритесь від сонця. Як високо закачуєте шкарпетки. Чи зіжмакуєте паперовий стаканчик перед тим, як кинути його до смітника. Ця бійниця широка. І вона — лише ваша. Варто тільки зазирнути.

7 січня 2024 року стало відомо про загибель Максима Кривцова.

У 2019 році його поезії увійшли до збірки «Там, де вдома», виданої за підтримки Українського культурного фонду. Під обкладинкою книги зібрані твори військових та волонтерів, що бачили війну на власні очі та поділились цими враженнями у віршах. Він також є автором «Пісні про жовтий скотч», що стала саундтреком до фільму «Наші котики».

Олександр Лисак

Синдром фантомного болю (2016 р.)

Шрамована пам’ять (2018 р.)

Тексти Олександра Лисака — це підкреслено чоловіча поетична мова, з особливою карбованістю формулювань та категоричністю суджень, — утім, не без деякої декларативності та ухилу в публіцистику, від чого, мабуть, у громадянській ліриці вберегтися важко.

Єлизавета Жарікова

Мурахи Йоганна Себастьяна (2021 р.)

Вірші, наполохані голубами на Поштовій набережній. Вірші, які народилися там, де щойно розтанула музика. Прозорі та невагомі, вони розлітаються під вечірніми ліхтарями, повільно розтинаючи травневе повітря своїми тільцями. Вірші Єлизавети Жарікової завжди про історію поза точним і структурованим, завжди про потужний голос крізь веремію тиші. Коли Ліза говорить, що «…без цього безглуздого кроку крізь дим я не можу йти далі», то ні, не помиляється. Мистецтво і є кроком крізь дим. Тільки безглуздим — у сенсі помежів’я реальності та позасвіття. А кращої подорожі й не вигадаєш.

Анатолій Дністровий

Дні тривог (2023 р.)

До поетичної збірки Анатолія Дністрового увійшли поезії, написані після 24 лютого 2022 року, а також ранні вірші, що суголосні з тривогами теперішньої воєнної доби.

Перші квіти холодної весни. Діти, які малюють чорні бомби й червоні валізи. Густий чорний дим. Вкрадене сонце моєї країни. Сирени, сірі від втоми обличчя, ворог. Чи є на тому світі артилерія? Чи присниться мені день без війни? Усе це наші дні війни й тривог.

Гліб Бабіч (2 березня 1969 — 28 липня 2022)

Вірші та пісні (2021 р.)

Двомовна поетична збірка, чесна до щему та потужна, як зброя — власне, вона є зброєю у сучасній війні. Несамовиті музи Гліба Бабіча кричать уголос, заглушаючи розриви, переносячи кожного з мирного, тихого, ситого життя у чорно-білий світ війни.

До збірки увійшли як тексти російською, написані автором у перші роки війни, так і тексти українською, тож це певною мірою поетичний щоденник трансформації. Кожному, хто свідомо обрав українську за ці роки, знайомий етап неможливості вільно передати емоції мовою, до якої лише починаєш призвичаюватись, проте голос військових пісень Бабіча ні на мить не втрачає виразності, набуваючи нових граней.

На вірші Гліба Бабича написані пісні, музику до яких створювали як сам автор, так і професійні композитори. Під час служби у 10 гірсько-штурмовій бригаді Гліб Бабич написав їхній гімн «Подай зброю мені, брате», який виконав український рок-гурт «Kozak System». У 2014 з’явилася у його доробку пісня «Мольфар», яку у 2022 році теж випустив гурт «Kozak System».

Гліб Бабіч загинув 28 липня 2022 року.

Олекса Бик

Вірші на руці (2016 р.)

Ця книжка дуже довго йшла до свого читача. Через мир і війну, Майдан і Чонгар, через біль і радість, смуток і депресивне мовчання.

Андрій Кириченко

Гільзи в кишені (2019 р.)

Його вірші — це гірка правда про війну, важкі бої, побратимів, буденне життя солдат в бойових умовах, пейзажна та інтимна лірика, філософські роздуми про війну, життя і сенс буття. Поезії вражають щирістю, глибиною почуттів і яскравими образами.

Влад Сорд

Три плюси (2019 р.)

Це збірка «темної» поезії з війни, як своєрідне нагадування — не все написано з того, що має бути написано. Ці вірші більше схожі на закляття, ніж на звичну поезію.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV

2 thoughts on “Оборонці Бахмута, Авдіївки, Азовсталі: 18 книг віршів від військових

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *