100 років з дня смерті Леніна. Чому найближчі соратники не виконали останню політичну волю більшовицького вождя

21 січня 1924 року помер лідер більшовизму і вождь жовтневого перевороту Володимир Ленін. Його лист-заповіт у Кремлі приховували понад 30 років.Ленін важко хворів від травня 1922 року, відколи йому поставили діагноз ураження моторної мовної зони головного мозку на ґрунті закорковування судин. На фотографіях, зроблених в останній період життя, лідер більшовиків мав настільки жахливий вигляд, що їх заборонили до публікації спеціальною постановою пленуму ЦК партії. Але «вождь світового пролетаріату» намагався працювати до останнього й поспішав дати розпорядження керівникам СРСР на випадок своєї смерті.

Незадовго до того прикутий до ліжка Ленін надиктував своїй дружині Надії Крупській листа до з’їзду РКП (б) — йдеться про два записи від 24−25 грудня 1922 і 4 січня 1923 року. Він наказав їй передати цей заповіт керівництву партії того ж дня, коли він помре. А партійне керівництво мало б зачитати листа з трибуни на першому ж з’їзді РКП (б) усім делегатам. Після цього документ потрібно опублікувати в газеті Правда.

Крупська останню волю чоловіка виконала, а партійне керівництво — ні.

Смерть застала революціонера у підмосковних Горках. 21 січня він помер від вже не першого крововиливу в мозок. У країні оголосили жалобу. Повсюдно пройшли пам’ятні мітинги.

На урочисте поховання до Москви нагнали численні делегації з регіонів. За п’ять днів прощання через колонну залу Будинку Союзів, де виставили труну, пройшли понад 50 тис. людей, а загалом попрощатися з Іллічем приїхало понад пів мільйона. Ті, хто не потрапив усередину будівлі, у 35-градусний мороз грілись біля багать на вулиці.

Тим часом між соратниками вождя йшла запекла боротьба за те, хто ж стане «Леніним сьогодні». Підвищуючи статус головного вождя, вони всіляко демонстрували, як обожнюють покійного.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *