Чи вплине спалах конфлікту в Нагірному Карабасі на війну РФ проти України і чому зростають втрати окупантів на Таврійському напрямку — ISW

Новий етап конфлікту в Нагірному Карабасі фактично не вплине на військові дії Росії проти України, адже РФ не має наміру втручатися у військову операцію Азербайджану. Тим часом російські втрати на півдні України лише зростають.

Про це йдеться у новому зведенні Інституту вивчення війни.

ISW відзначає, що російські втрати на заході Запорізької області, ймовірно, значно зросли за останні дні, оскільки окупаційні війська, схоже, намагаються подолати проблему браку боєздатних підрозділів, які російське командування готове перекинути на цю ділянку фронту. 18 вересня на Таврійському напрямку, включно із західною частиною Запорізької області, російські війська втратили 313 осіб (ймовірно, загалом убитими та пораненими), повідомив Олександр Штупун, речник об’єднаного пресцентру Сил оборони Таврійського напрямку. За його словами, це значно більше, ніж російські втрати за два попередніх дні, коли війська РФ щодня втрачали близько 200 осіб. Штупун також повідомив, що оборону на Таврійському напрямку тримають підрозділи ВДВ РФ, а для їх «прикриття» прибули загони Шторм-Z, що складаються з колишніх ув’язнених. ISW раніше спостерігав, що підрозділи 7-ї гірської дивізії ВДВ та 76-ї гвардійської дивізії ВДВ були задіяні в контратаках проти українських сил в районі Роботиного (10 км на південь від Оріхова). Аналітики припускають, що ці операції значно погіршили боєздатність цих сил ВДВ, тоді як боєздатність груп Шторм-Z є зазвичай низькою, тож вони лише відносно здатні компенсувати Росії потребу в бойовій силі на цій ділянці фронту.

Як російські, так українські джерела визнали, що запорукою нещодавнього просування ЗСУ південніше Бахмута стали краща бойова координація українських підрозділів, точніший артилерійський вогонь та потужніші системи радіоелектронної боротьби (РЕБ), які використовувала Україна. Зокрема українські військовослужбовці, які брали участь у нещодавньому звільненні Кліщіївки, відзначили, що українським силам допомогли просунутися високий бойовий дух, достатня підготовка, достатні ресурси для артилерійського вогню та ударів безпілотників, а також висока злагодженість між українськими підрозділами та детальна розвідка. Один з українських командирів заявив, що різним російським підрозділам, які тримали оборону в цьому районі, бракувало злагодженості. ISW нагадує, що втримати Кліщіївку намагалися російські підрозділи ВДВ, спецназу та 3-го армійського корпусу. Однак постійні проблеми з горизонтальною інтеграцією російських сил в Україні, ймовірно, завадили цим розрізненим російським елементам обмінюватися інформацією та координувати бойові дії, констатують аналітики. Один з російських «воєнкорів» додав, що артилерійські підрозділи ЗСУ південніше Бахмута діють дедалі точніше. Він також стверджував, що українські сили нібито мають переваги в аеророзвідці і потужніші системи РЕБ. Інший російський «воєнкор», який має тісні зв’язки з ВДВ, визнав, що підрозділи російської 83-ї гвардійської бригади ВДВ, що брали участь у боях за Кліщіївку, зараз відновлюються в тилових районах, а підрозділи 31-ї гвардійської бригади ВДВ продовжують воювати поблизу населеного пункту.

Щодо ескалації довкола Нагорного Карабаху ISW звертає увагу на те, як швидко влада РФ дала зрозуміти, що її т.зв. «миротворчі сили» не будуть втручатися у військову операцію Азербайджану, попри попередні безпекові домовленості з Вірменією. Голова комітету Держдуми РФ з оборони Андрій Картаполов виправдав це тим, що російський «миротворчий контингент» нібито не має права застосовувати зброю без прямої загрози, російські «воєнкори» поширили аналогічні тези з посиланням на угоду щодо Нагірного Карабаху від листопада 2020 року А заступник голови Ради Безпеки Росії Дмитро Медведєв і головний редактор RT, пропагандистка Маргарита Симонян (обидва представляють націоналістичні та екстремістські голоси в російському уряді) навіть заявили, що Вірменія нібито зіткнулася з наслідками своїх нещодавніх зусиль зближення із Заходом та дистанціювання від Росії. В ISW констатують. що російські військові навряд чи віддадуть пріоритет «миротворчим» операціям у Нагірному Карабасі на тлі війни в Україні, а мінімальна присутність Росії в Нагірному Карабасі навряд чи вплине на військові дії РФ в Україні.

19 вересня міністр оборони Росії Сергій Шойгу зустрівся в Тегерані з очільником Генерального штабу збройних сил Ірану генерал-майором Мохаммадом Багері. Шойгу та Багері обговорили російсько-іранське двостороннє військове співробітництво та ситуацію в Нагірному Карабасі, Сирії та Афганістані. Один з прокремлівських військових блогерів стверджує, що Міністерство оборони Росії планувало візит Шойгу в Тегеран заздалегідь, і що він не був узгоджений з подіями в Нагірному Карабасі та операцією Азербайджану. Цей воєнкор також стверджував, що Шойгу націлений на розширення військово-технічного співробітництва з Іраном і припустив, що Росія може бути зацікавлена ​​в розширенні виробництва іранських безпілотників Shahed на російській території.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *