«Проблема в сутності Росії». Чому треба тримати голову холодною і коли настане довгоочікувана перемога — розмова з Гендальфом з Азову

Ілля Самойленко — офіцер бригади Азов. Його позивний — Гендальф.

Він — один з оборонців Маріуполя на Азовсталі. Після повернення з російського полону, знову захищає незалежність, а також адвокатує передачу Україні західної зброї.

В інтерв’ю Radio NV Гендальф розповів, коли України зможе перемогти і які міфи досі існують щодо азовців.

— Ми маємо інформацію про те, що, наприклад, частина Азова є в боях у лісах під Кремінною. Це на лиманському напрямку. Чи можете про це розповісти?

— Усі коментарі, які ми даємо щодо тактично важливої інформації, ми даємо через офіційні ресурси.

Будь-які інформаційні спекуляції про війська на передовій — неважливо, вони з позитивною метою чи з негативною метою — треба мінімізувати. Мінімізувати чому? Тому що, сьогодні також не виключення, інформаційні впливи, інформаційний шум, який створюється в медіа, на передовій сприймається дуже критично і активно. Це і бравурні доповіді про передчасні успіхи або передчасні доповіді про певні успіхи. Або ж це, наприклад, навпаки можуть бути деякі матеріали, які можуть мати деморалізуючий фактор.

І плюс, знову ж, є питання компетенції. Тобто не всі ситуації можуть коментувати всі. Це головний елемент, який ми пояснюємо вже досить довгий час — з того самого моменту, як почали активно на запити від медіа реагувати.

Чому це важливо? Тому що всі роблять цю роботу. Підвищена увага з боку ЗМІ може бути як і позитивним фактором, так і негативним фактором. На жаль, це, як правило, є негативним фактором. Це просто статистика, яку я розумію через те, як це відбувається на полі бою, як це впливає на нього.

Коментувати перебіг бойових дій, власне кажучи, і тактичні ситуації я напряму не буду. Скажу тільки те, що війна зараз на досить серйозному етапі. І противник міцний. Ніколи не можна принижувати противника і таким чином не принижувати заслуги та вклад наших бійців у боротьбу, яка триває. Я кажу не лише про нашу бригаду, я кажу про українських воїнів.

— У Twitter ви писали про те, що пропонуєте заборонити The Wall Street Journal, The New York Times, іншим американським, британським, західним медіа писати статті про перебіг війни в Україні: «[Задовбали] флюгерити суспільну думку». Ви натякаєте, що аналітика західних експертів в американських, британських, європейських медіа, які не були на українських фронтах, може заважати. Я думаю, що варто пояснити нашій аудиторії, а як вона заважає?

— Заважають наступним чином. Я розкажу мій випадок. Але передчасна так звана аналітика здебільшого від західних медіа — хто заангажований, хто незаангажований — створювала збурення в українському суспільстві, в інфосекторі щодо результатів контрнаступу, перебігу цього контрнаступу. І створювала дуже сильну протидію таким чином, що нам — і військовим, і журналістам, і політикам, і чиновникам — доводилося реагувати на ці статті.

Я, здається, дарма включив до цього списку The Wall Street Journal. Вони в такому були менше помічені. Але майже всі великі західні видання час від часу публікували статті, і коментували.

Це не був системний аналіз, бо він не є компетентним, я вважаю. Тому що цивільні апріорі не можуть зробити компетентний аналіз військових дій, зважаючи на свій рівень кваліфікації. Цю різницю потрібно розуміти, цю різницю потрібно поважати. Тому що коментар — не завжди є аналітика. Аналітика також відрізняється одна від одної. Вона може бути точкова, вона може бути системна, вона може бути псевдосистемна.

Ні для кого не секрет, що публікації, здається, в Telegraph і Newsweek щодо кількості задіяної західної військової допомоги, участі цього озброєння в контрнаступі, мали характер оціночних суджень, припущень та певних очікувань від українців, як ми будемо розпоряджатися цією зброєю.

Я досить несхвально про це взагалі думаю, але, з міркувань цензури, я буду трошки стриманішим. Бо сюрреалістичність ситуації полягає в тому, що для медіа, особливо які мають дуже малу дотичність до наших ситуацій — це все медіапривід, інфопривід. Для нас, для українців, це кожного дня, кожної секунди, кожної хвилини — людські життя. Це також варто розуміти.

Ми тут працюємо з дуже основними і дуже базовими категоріями в принципі — це існування нашої держави, життя наших людей. Це варто розуміти. Це треба тримати в голові кожного разу, коли доводиться стикатися з такою так званою аналітикою.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *